813/6978/14 Про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів - 06.09.2017 Прийняття

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція-Трейд" до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року,

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Галіція-Трейд" (далі - ТОВ "Галіція-Трейд") звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної вартості декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2014/00320 від 05 серпня 2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/900038/2 від 05 серпня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, Львівською митницею ДФС відмовлено позивачу у прийнятті вантажної митної декларації та оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2014/00320.

Застосувавши інший метод визначення митної вартості товарів, ніж заявлений ТОВ "Галіція-Трейд", відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/900038/2 від 05 серпня 2014 року.

Підставою для прийняття оскарженого рішення, Львівська митниця ДФС вважає те, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку з невірно проведеним розрахунком митної вартості товарів.

Вважаючи, що такі дії та рішення органу доходів і зборів не відповідають чинному законодавству відносно порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару, позивач звернувсь до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати картку відмови № 209120000/2014/00320 від 05 серпня 2014 року та рішення № 209000006/2014/900038/2 від 05 серпня 2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної вартості декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2014/00320.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/900038/2 від 05 серпня 2014 року.

Стягнуто на користь на позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 328,86 гривень.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для надання належної правової оцінки, оскільки у постанові, прийнятій за наслідками розгляду цієї справи, відсутні міркування з приводу обґрунтованості доводів контролюючого органу про відсутність у калькуляції виробничих витрат розрахунку націнки на товар (якщо в даному випадку дійсно була націнка, а не інша ціна на товар, що зумовлена його якісними характеристиками, з урахуванням яких виробник і реалізував цю продукцію своєму покупцю), як і відсутні мотиви, з яких не взято до уваги аргументи ТОВ "Галіція-Трейд" з цього приводу.

За результатами повторного розгляду справи, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В свою чергу, представник ТОВ "Галіція-Трейд" у запереченнях на касаційну скаргу зазначив про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 лютого 2014 року між компанією "DoehlerHollandB.V." (Нідерланди) та ТОВ "Галіція-Трейд" укладено зовнішньоекономічний контракт № 40034363 щодо продажу концентрованих соків для виробництва сокової продукції, згідно з яким асортимент, кількість, ціна, якість товару, який підлягає поставці відповідно до цього контракту, визначається додатковою угодою до договору.

У додатковій угоді за № 2 від 18 лютого 2014 року до цього контракту сторони обумовили умови поставки "охолодженого концентрату соку грейпфрутового з клітковиною" за ціною 2,22 доларів США/кг на основі показника BRIX "54,00" обсягом 48000 кг за умовами поставки FCA Острхаут (Нідерланди).

Відповідно до інвойсу від 29 липня 2014 року № 91350759, оформленого на поставку партії товару, а саме: охолодженого концентрату соку грейпфрутового з клітковиною, позивачем придбано вищевказаний товар з показником BRIX "54,18" обсягом 12000 кг на загальну вартість 26760,00 доларів США (2,23 доларів США/кг). Аналогічні відомості щодо ціни і обсягу поставки товару, що імпортується, містить й декларація виробника країни відправлення.

Для митного оформлення товару декларантом подано, зокрема, вантажну митну декларацію № 209120000/2014/829901 від 04 серпня 2014 року, відповідно до якої митна вартість ввезеного товару (у цій митній декларації згаданий вище товар позначений як "товар № 1", оскільки крім концентрату грейпфрутового соку позивач на підставі цієї митної декларації ввозив також концентрат ананасового соку ("товар № 2"), умови й обсяги поставки якого обумовлено окремою додатковою угодою до контракту від 18 лютого 2014 року та інвойсом), визначена за ціною договору, становить 28426,19 доларів США (2,23 доларів США/1 кг).

На підтвердження заявленої митної вартості до декларації також додано: уніфіковану митну декларацію форми МД-1 від 1 серпня 2014 року; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 18 березня 2014 року № 209/2013/0000357; міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 29 липня 2014 року; калькуляцію транспортних витрат від 30 липня 2014 року № 1189; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 4 серпня 2014 року № 19-09/1426; рахунок ціни (калькуляція) від 04 серпня 2014 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 29 липня 2014 року № 91350758; рахунок-фактуру (інвойс) від 29 липня 2014 року № 91350759; пакувальний лист від 29 липня 2014 року № 81805020; пакувальний лист від 29 липня 2014 року № 81805065; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18 лютого 2014 року № 2; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18 лютого 2014 року № 4; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стороною, якого є виробник товарів, що декларуються від 18 лютого 2014 року № 40034363; договір (контракт) про перевезення від 16 липня 2014 року № 16/07/14; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 29 липня 2014 року № 2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 29 липня 2014 року № 2730; резервну позицію від 26 липня 2001 № 915; сертифікат про походження товару загальної форми від 10 липня 2014 року № 55324; сертифікат про походження товару загальної форми від 10 липня 2014 року №; сертифікат якості від 29 липня 2014 року; копію митної декларації країни відправлення від 29 липня 2014 року № NL0008521566D1E3.

Під час митного контролю відповідачем повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: транспортні (перевізні) документи (заявка на перевезення) та декларацію країни відправлення.

Ознайомившись з вимогою контролюючого органу, декларант повідомив про неможливість надання додаткових документів.

За таких обставин, 05 серпня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/9000358/2, яким митну вартість оцінюваного товару визначено за ціною подібних (аналогічних) товарів, а саме в розмірі 3,67 доларів США/1 кг. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 21 травня 2014 року за № 110100000/2014/12363.

Неможливість визнання митної вартості товарів, що імпортуються за ціною договору обґрунтовано неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 Митного кодексу України та у зв'язку з неправильним розрахунком митної вартості товарів. Щодо останнього, то як зазначено в рішенні про коригування митної вартості від 05 серпня 2014 року, до митної вартості оцінюваного товару невключено всіх її складових відповідно до пункту 10 статті 58 Митного кодексу України, а саме відсутня комерційна пропозиція, згідно з умовами контракту, а також відсутні транспортні (перевізні) документи (заявка на перевезення). Зокрема, зазначено про те, що під час розгляду поданих декларантом документів виявлено, що до митної вартості товару не було включено транспортно-експедиційних витрат, які виділено у рахунку про оплату транспортних послуг, а в калькуляції на виробництво продукції відсутня націнка.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2014/00320.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми та такими, що у своїй сукупності не викликають сумнівів у достовірності наданої інформації, а тому відсутні підстави, які б підтверджували неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості товару.

Таку позицію Львівського апеляційного адміністративного суду підтримав і Львівський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 264 Митного кодексу України митна декларація та інші документи подаються до органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

В силу статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами статті 53 Митного кодексу України обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що законодавством передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положень статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (995_643) , до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" (3018-17) " від 15 лютого 2011 року, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

В силу частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За нормами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що вимога контролюючого органу про необхідність подання додаткових документів зумовлена суперечливим характером наданих позивачем документів, а саме: невключенням до митної вартості товару транспортно-експедиційних витрат, які виокремлено в довідці про вартість транспортних послуг; відсутністю націнки в калькуляції витрат на виробництво продукції.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на транспортування товару декларантом подано довідку № 1189 від 30 липня 2014 року, видану ТОВ "Танк Транс", з яким позивачем укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському, міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиторських послуг № 22/14 від 17 липня 2014 року.

Відповідно до поданої ТОВ "Галіція-Трейд" декларації поставка товару, ввезеного на митну територію України здійснювалась на умовах FCA Острхаут (Нідерланди), що відповідає пункту 4.2 укладеного контракту № 40034363 від 18 лютого 2014 року.

Слід зауважити, що за умовами поставки FCA продавець зобов'язаний поставити товар, що пройшов митне очищення у зазначене перевізником місце. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов'язання із завантаження і розвантаження товару. У разі якщо поставка здійснюється у приміщенні продавця, то він відповідальний за відвантаження товару. Таким чином, продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов'язані із завантаженням товару, а також сплачує митні платежі у країні-експортері. При автомобільних перевезеннях товар вважається переданим перевізнику з моменту завантаження товару на транспортний засіб перевізника або покупця.

За таких обставин митна вартість товару за умовами поставки FCA складається з ціни товару, пакування, навантаження, транспортних витрат до зазначеного покупцем пункту та митних платежів у країні-експорту.

Так, у відповідності до довідки транспортних витрат № 1189 від 30 липня 2014 року, вартість перевезення вантажу за маршрутом м. Остерхаут (Нідерланди) - митний перехід Краківець (Україна) склала 39700,00 грн., яку, в свою чергу, позивачем включено до митної вартості товару.

Разом з цим, слід зазначити, що невключення вартості транспортно-експедиційних послуг на суму 300,00 грн. відповідає підпункту 2 частини одинадцятої статті 58 Митного кодексу України, за змістом якої вбачається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, серед них - витрати на транспортування після ввезення.

Таким чином, до митної вартості товару включаються витрати на його перевезення, але тільки до місця ввезення на митну територію України.

Витрати на транспортування товару після його ввезення на митну територію України до митної вартості не включається, але за умови, що їх виокремлено з ціни, що сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Щодо націнки в калькуляції витрат на виробництво продукції, то у даному випадку зауваження контролюючого органу стосується лише продукції, яку у вантажній митній декларації від 04 серпня 2014 року позначено як "товар № 1" (грейпфрутовий концентрат).

Однак, відсутність націнки в калькуляції витрат підтверджується, зокрема, декларацією країни відправлення, яку було надано разом з вантажною митною декларацією № 209120000/2014/829901 від 04 серпня 2014 року, в якій вказано відомості про обсяг поставки (12000 кг) і загальну вартість (26760,00 доларів США), що насамперед узгоджується з інформацією, зазначеною в інвойсі № 91350759 від 29 липня 2014 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані органом доходів і зборів.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.