Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Головчук С.В., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС України

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року

у справі № 807/744/15 (№ 876/7471/15)

за позовом ОСОБА_1

до Закарпатської митниці ДФС України

про визнання наказів протиправними та поновлення на посаді, -

ОСОБА_1 23.04.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці Державної фіскальної служби № 442-кв від 10.04.2015 року "Про припинення відпустки по догляду за дитиною" з 14.04.2015 року, надану наказом Закарпатської митниці ДФС від 27.02.2015 року № 109-КВ "Про надання відпустки для догляду за дитиною", визнати протиправним та скасувати наказ № 398-о від 10.04.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1." яким його звільнено із займаної посади 14.04.2015 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до п.2 статті 36 КЗпП України. Поновити його на займаній посаді. Допустити негайне виконання рішення суду про поновлення на займаній посаді. Поновити позивача на посаді старшого державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС або на рівнозначній посаді (вакантній).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Закарпатської митниці Державної фіскальної служби № 442-кв від 10.04.2015 року "Про припинення відпустки по догляду за дитиною" з 14.04.2015 року, надану наказом Закарпатської митниці ДФС від 27.02.2015 року № 109-кв "Про надання відпустки для догляду за дитиною". Визнано протиправним та скасовано наказ Закарпатської митниці Державної фіскальної служби № 398-о від 10.04.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1.", яким його звільнено із займаної посади 14.04.2015 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до п. 2 статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці Державної фіскальної служби або на рівнозначну посаду з 15 квітня 2015 року. Постанова в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 підлягає до негайного виконання. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з наявних у справі матеріалів, 27 січня 2015 року, ОСОБА_1 подав заяву про призначення його в порядку переведення на посаду головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил Управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, основного працівника (ОСОБА_2.) до його фактичного виходу на роботу.

30 січня 2015 року, наказом № 142-о призначено у порядку переведення ОСОБА_1 з 01 лютого 2015 року на посаду головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку основного працівника (ОСОБА_2.) до дня його фактичного виходу з відпустки, з посадовим окладом згідно штатного розпису у розмірі 1253,00 грн. на місяць, як особу яка зарахована до кадрового резерву на цю посаду, звільнивши з посади старшого державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Чопської митниці Міндоходів.

18 лютого 2015 року, наказом Закарпатської митниці ДФС № 68-кв відповідно до статті 179 КЗпП та статті 18 Закону України "Про відпустки", ОСОБА_1, було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.02.2015 року по 01.03.2015 року.

27 лютого 2015 року, Наказом Закарпатської митниці ДФС №109-кв відповідно до п.3 статті 25 Закону України "Про відпустки", ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 02.03.2015 року по 24.02.2016 року, у зв'язку з тим, що дитина потребує домашнього догляду.

10 квітня 2015 року, відповідно до наказу Закарпатської митниці ДФС № 398-0 "Про звільнення ОСОБА_1.", позивача - головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС, призначеного тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_2.) звільнено із займаної посади 14 квітня 2015 року, у зв'язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до п. 2 статті 36 Кодексу законів про працю України. Підставою його прийняття є заява ОСОБА_2

Крім того, 10.04.2015 року наказом начальника Закарпатської митниці ДФС за № 442-кв з 14 квітня 2015 року з ініціативи відповідача припинено перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати, надану наказом Закарпатської митниці ДФС від 27.02.2015 року. Даний наказ виданий з підстав закінчення строку трудового договору, відповідно до п.2 статті 23 та п.2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди вказали, що позивач у своїй заяві від 27 січня 2015 року просить призначити його у порядку переведення на посаду тимчасово та не просить звільнити його із займаної посади інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Чопської митниці Міндоходів, на виконання поданої заяви ОСОБА_1 переведений у новостворену структуру Закарпатської митниці ДФС на тимчасову посаду, звільнивши із постійної посади.

При цьому відповідач не надав суду доказів про запропонування відповідної постійної посади позивачу за попередженням від 19 червня 2014 року та з підстав, за яким було видано це попередження, а саме Зміни до структури Чопської митниці Міндоходів, введені наказом Чопської митниці Міндоходів від 18 червня 2014 року № 346 та Зміни до штатного розпису Чопської митниці Міндоходів від 18 червня 2014 року № 347.

Таким чином, відповідач звільнив позивача ОСОБА_1 із займаної посади - у зв'язку із закінченням строку трудового договору, без врахування умов та порядку переведення, що визначено у змісті самого наказу № 142-0 від 30 січня 2015 року.

Також, до винесеного наказу № 398-о від 10 квітня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади згідно з п.2 ст. 36 КЗпП України йому не було запропоновано іншої посади з врахування його досвіду перебування на аналогічних посадах в митниці, також повідомлення позивача про звільнення і вихід основного працівника не надходило йому, відповідачем не взято до уваги перебування його у відпустці, яка надана на законних підставах.

Колегія суддів вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно норм статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, однією із підстав припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору, що і мало місце в момент виходу працівника ОСОБА_2, на посаді якої на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перебував позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 10 вересня 2008 року № 6-9644св08 та ухвалі від 10 лютого 2010 року № 6-22056св09.

При цьому, судами попередніх інстанцій зазначених норм законодавства при розгляду справи враховано не було.

Поряд з цим, стосовно доводів судів попередніх інстанцій в частині трудових гарантій передбачених частиною третьою статті 184 КЗпП України, колегія суддів вказує, що норми даної статті поширюється виключно на жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не на чоловіків, які мають право лише на зазначений вид відпустки в порядку частини сьомої статті 179 КЗпП України, а не на трудові гарантії, що з нею пов'язані.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС України задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.