Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 18 вересня 2008 року справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрегіональної академії управління персоналом, третя особа - Міністерство освіти та науки України, про зобов'язання видати диплом державного зразка, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 березня 2004 року між ним та Міжрегіональною академією управління персоналом (далі - МАУП) було укладено контракт про навчання, за умовами якого академія зобов'язувалася організувати якісне навчання за напрямом "правознавство", спеціалізацією "комерційне і трудове право", з отриманням освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" та видати диплом державного зразка, а він зобов'язувався своєчасно вносити плату, відвідувати заняття, складати заліки та іспити.

Він свої зобов'язання за контрактом виконав, а відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав і не видав йому диплом державного зразка.

Посилаючись на викладене, просив зобов'язати відповідача видати диплом державного зразка за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем та на підставі ч. 5 ст. 10-Закону України "Про захист прав споживачів" стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 54 177 грн. 75 коп. і на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

У подальшому позивач збільшив вимоги, просив стягнути з МАУП на його користь пеню в розмірі 98 443 грн. 80 коп. і на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, позов задоволено частково. Зобов'язано МАУП видати позивачу диплом державного зразка за відповідними спеціальністю й освітньо-кваліфікаційним рівнем, оформлений відповідно до міжнародних вимог, протягом місяця з часу виконання постанови Господарського суду м. Києва від 8 червня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та ставить питання про скасування судових рішень у часині відмови в задоволенні його вимог про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.