Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: управління юстиції м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу про визнання недійсними доручення, договору купівлі-продажу, визнання права власності, вселення та виселення та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: управління юстиції м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, орган опіки та піклування Солом'янської державної адміністрації у м. Києві про визнання права власності та визнання добросовісним набувачем,

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними доручення, договору купівлі-продажу, визнання права власності, вселення та виселення.

Зазначала, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, яку вона отримала у спадщину від свого батька.

У 1995 році вона виїхала до Німеччини.

У червні 2005 року їй стало відомо про те, що її квартира неодноразово була відчужена на користь інших осіб без її відома та згоди.

Посилаючись на те, що вона право на володіння, користування та розпорядження своєю квартирою нікому не передавала, документи, що посвідчують право власності на квартиру нікому не залишала, просила визнати недійсним доручення від 11 лютого 2005 року, видане від її імені ОСОБА_2 на відчуження квартири, визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, а саме: укладений від її імені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 8 квітня 2005 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 5 травня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 8 липня 2005 року, визнати за нею право власності на зазначену квартиру, виселити із квартири ОСОБА_5, а її вселити.

ОСОБА_5 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності та визнання добросовісним набувачем.

Зазначала, що 8 липня 2005 року вона уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та на виконання договору сплатила останньому 308 050 грн.

У серпні 2005 року вона дізналася, що куплена нею квартира за період з квітня по липень була тричі продана.

Посилаючись на те, що вона не знала та не могла знати про те, що придбана нею квартира була продана поза волею власника, просила визнати її добросовісним набувачем та визнати за нею право власності на зазначену квартиру.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнано недійсним доручення від 11 лютого 2005 року, видане від її імені ОСОБА_2 на відчуження квартири АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений від її імені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 8 квітня 2005 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 5 травня 2005 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 8 липня 2005 року.

Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_5 та її неповнолітню доньку - ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 425 грн. державного мита з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 308 050 грн. коштів, одержаних за договором купівлі-продажу від 8 липня 2005 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2007 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2007 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 8 липня 2005 року, виселення ОСОБА_5 та її неповнолітньої доньки - ОСОБА_6, вселення ОСОБА_1 в зазначену квартиру скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково: визнано ОСОБА_5 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 250 000 грн., отриманих за договором купівлі-продажу зазначеної квартири від 8 квітня 2005 року.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.