Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним виконавчого напису про стягнення подвійної суми завдатку, анулювання виконавчого напису та стягнення моральної шкоди,

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом посилаючись на те, що 15 січня 2003 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір завдатку, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняла на себе зобов'язання продати ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1та укласти договір купівлі-продажу цієї квартири. Згідно з умовами цього договору ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_1 прийняла в рахунок сплати за спірну квартиру завдаток у розмірі 2 700 грн. 13 лютого 2003 року приватний нотаріус ОСОБА_2 на договорі завдатку вчинила запис про невиконання ОСОБА_1 умов договору завдатку від 15 січня 2003 року, а саме: не надала необхідні документи, які підтверджують сплату заборгованості по комунальним та іншим обов'язковим платежам за квартиру, а також зняття з реєстрації усіх осіб, що мешкають у спірній квартирі до 14 лютого 2003 року. ОСОБА_4 відмовилася від купівлі спірної квартири, порушивши зобов'язання, які були покладені на неї умовами договору завдатку від 15 січня 2003 року. 3 березня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис на підставі договору завдатку від 15 січня 2003 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 подвійного завдатку у розмірі 5 400 грн. та витрат по вчиненню виконавчого напису у розмірі 54 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги та визнати незаконним виконавчий напис від 3 березня 2003 року, вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_2, на підставі договору завдатку від 15 січня 2003 року за реєстровим № 41 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 подвійного завдатку у розмірі 5 400 грн. та витрат по вчиненню виконавчого напису у розмірі 54 грн. та анулювати його і стягнути 750 тис. грн.. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2007 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним виконавчий напис від 3 березня 2003 року, вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_2, на підставі договору завдатку від 15 січня 2003 року за реєстровим № 41 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 подвійного завдатку у розмірі 5 400 грн. та витрат по вчиненню виконавчого напису у розмірі 54 грн. та анульовано цей напис. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 просять скасувати ухвалені рішення в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вимог частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За правилами статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги висновків суду не спростовують. Підстав для їх скасування не встановлено.

Керуючись статтями 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_5відхилити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.