Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24 жовтня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 15 лютого 2007 року,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт її постійного проживання на території України з 1979 року. Зазначала, що в 1979 року переїхала з Республіки Молдова на постійне проживання в будинок своєї тітки, ОСОБА_3, у с. Копистин Хмельницького району Хмельницької області. Після смерті тітки в ІНФОРМАЦІЯ_1залишилась проживати в її будинку, який у 2001 році розвалився, і вона стала проживати в дерев'яній прибудові, яка в 2004 році згоріла. Разом із речами згоріли її документи, а тому вона вимушена звернутися до суду з указаною заявою. На час звернення до суду в неї відсутні документи, які підтверджують її особу та належність до українського громадянства. Встановлення даного факту, як зазначила скаржниця в своїй заяві (а.с.5), їй потрібно для отримання паспорта громадянина України, замість втраченого.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24 жовтня 2006 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 15 лютого 2007 року, заяву задоволено. Встановлено факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) ОСОБА_1

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені судові рішення й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Під час розгляду таких справ суд зобов'язаний вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Для з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази (ст. ст. 234, 235 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ст. 256 ЦПК України).

У заяві фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено причини неможливості одержання документів, що посвідчують цей факт, і до заяви додається довідка про неможливість відновлення втрачених документів (ч. 2 ст. 258 ЦПК України).

Заявниця просила суд встановити факт постійного проживання на території України з метою отримання паспорта громадянина України.

На день розгляду справи в судах підстави та порядок набуття громадянства України, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб урегульовані Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ "Про громадянство" (2235-14) (далі - Закон № 2235-ІІІ (2235-14) ).

Згідно зі ст. 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Для набуття громадянства України за територіальним походженням необхідно подати заяву про набуття громадянства України до служби громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, які встановлюють належність до громадянства України відповідно до ст. 3 Закону № 2235-ІІІ та видають особам, які набули громадянство, паспорт громадянина України.

Такими органами на місцях є відділи, відділення у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь (відділів) МВС України, які підпорядковані відповідним територіальним органам і Державному департаменту у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, який є урядовим органом державного управління і діє у складі МВС України.

Приймаючи до провадження заяву ОСОБА_1 і встановлюючи факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України, місцевий суд не звернув уваги на те, що заявниця не зверталася у відповідний підрозділ служби громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб із відповідною заявою та не надала довідки про неможливість отримання паспорта громадянина України, замість втраченого паспорта громадянина СРСР, який вона отримала 5 жовтня 1979 року в Молдавській РСР і в якому, як вона стверджує в заяві, органом внутрішніх справ зроблено відмітку "громадянин України".

Не дав суд оцінки й повідомленню відповідного органу Республіки Молдова про те, що заявниця значиться прописаною в с. Копачени Республіки Молдова.

Крім того, встановлюючи факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України, суд не перевірив через місцевий підрозділ служби громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, чи була в паспорті заявниці зразка 1974 року відмітка про постійну чи тимчасову її прописку на території України, або чи мала вона посвідку про це.

За таких обставин відповідно до ст. 338 ЦПК України постановлені судові рішення підлягають скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24 жовтня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 15 лютого 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.