Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 17 вересня 2008 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 7 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, головне управління юстиції у м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом частини будинку, свідоцтва про право на спадщину за законом частини земельної ділянки, державного акта на право власності на частину земельної ділянки, договорів дарування частин жилого будинку й земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належить частина жилого будинку з прилеглими до нього надвірними спорудами по АДРЕСА_1. Власником іншої частини будинку за вказаною адресою була ОСОБА_2, яка успадкувала її після смерті матері.

Вважаючи, що видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом частини жилого будинку не відповідає зареєстрованим в органах бюро технічної інвентаризації документам, а свідоцтво про право на спадщину за законом частини земельної ділянки та державний акт на земельну ділянку не відповідають вимогам закону, просив визнати їх частково недійсними.

Крім того, у додатковій позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що, згідно з договорами дарування від 26 червня 2007 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 частину будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Оскільки вказані договори дарування було укладено під час розгляду у Верховному Суді України справи за його позовом до ОСОБА_2, головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про зміну розміру часток у праві власності на будинок, визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до нього про визначення порядку користування земельною ділянкою; ОСОБА_2 та ОСОБА_3, уклавши договори, вступили в змову між собою з метою позбавлення його в майбутньому права купівлі об'єктів, що є спільною частковою власністю; ОСОБА_2 з ОСОБА_3 у родинних та дружніх відносинах не перебувала у зв'язку з чим підстав для дарування останньому частини будинку та земельної ділянки не було, просив спірні договори визнати недійсними.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, зазначаючи, що на підставі договорів дарування йому на праві власності належить частина жилого будинку та частина земельної ділянки.

Оскільки між попередніми власниками зазначений будинок та господарські будівлі було поділено фактично, просив виділити йому в натурі частку в будинку, а саме: коридор площею 4,8 кв. м., кухню площею 5,5 кв. м., жилу кімнату площею 12,0 кв. м., жилу кімнату площею 16,9 кв. м., санітарний вузол площею 7,3 кв. м. та сарай, що складає 35/100 частин будинку, а відповідачу виділити: коридор площею 7,3 кв. м., кухню площею 8,1 кв. м., жилу кімнату площею 12,0 кв. м., жилу кімнату площею 17,1 кв. м., санітарний вузол площею 8,5 кв. м., коридор площею 18,8 кв. м., жилу кімнату площею 13,7 кв. м., жилу кімнату площею 19,0 кв. м. та гараж, що складає 65/100 частин будинку.

Також, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію різниці між дійсною вартістю виділених йому приміщень, які становлять 35/100 частин спірного житлового будинку, та дійсною вартістю його ідеальної частки в будинку в сумі 441 834 грн.; зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод в користуванні частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1, оскільки між попередніми співвласниками порядок користування нею було встановлено рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 1 березня 2007 року; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 7 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2008 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, ухвалено поділити спірний будинок в натурі, виділити ОСОБА_3 у власність певні приміщення, що складають 35/100 частин будинку; виділити ОСОБА_1 у власність певні приміщення, що складають 65/100 частин будинку; стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці між дійсною вартістю виділених ОСОБА_3 приміщень та дійсною вартістю його ідеальної частки в зазначеному майні в розмірі 441 834 грн.; перерозподілити ідеальні частки; зобов'язати ОСОБА_1, не чинити перешкоди ОСОБА_3 перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки згідно з установленим порядком користування спірною земельною ділянкою; вирішено питання про розподіл судових витрат.

У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, не застосування закону, який підлягав застосуванню та ставить питання про скасування судових рішень й ухвалення нового.

У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

У відкритті касаційного провадження в зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 7 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2008 року відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.