Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Пшонки М.П., Костенка А.В., Романюка Я.М.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Онуфріївського районного нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи - Головне управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_5, ОСОБА_6, орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб РУГУ МВС України в Дніпровському районі м. Києва, про визнання недійсними довіреностей, договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на спірну квартиру, усунення перешкод у користуванні власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 квітня 2008 року,

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що належну йому квартиру АДРЕСА_1 шляхом шахрайських дій було незаконно відчужено на користь відповідачки ОСОБА_2 відповідачкою ОСОБА_3. За ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст. 190 та ч.2 ст. 146 КК України, були порушені кримінальні справи.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними довіреності від 14 квітня 2003 року на право розпорядження усім майном та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15 травня 2003 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на цю квартиру. Знято з реєстраційного обліку та примусово виселено ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 зі спірної квартири.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 2 квітня 2008 року рішення районного суду в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про зняття із реєстраційного обліку та примусове виселення відповідачів зі спірної квартири скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до того ж суду. В іншій частині вказане рішення залишено без змін, доповнено його резолютивну частину вказівкою про покладення обов'язку на ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 зазначену квартиру, на ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 95 400 грн., отриманих нею при продажі квартири.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.