Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування наказу,

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури України в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 15.10.2014 року № 869 (v0869734-14) "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" у частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України Гостинного двору на Контрактовій площі, 4 у Подільському районі м. Києва як пам'ятки архітектури місцевого значення, охоронний № 947-Кв, а саме п. 22 Додатку № 1 до вказаного наказу.

Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2016 року у позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою в червні 2016 року.

Оскаржуваний наказ від 15.10.2014 року № 869 (v0869734-14) "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" оприлюднений на офіційному веб-сайті відповідача у рубриці "Державний реєстр пам'яток України" в підрубриці "накази Міністерства" 03.12.2014 року.

З вересня 2015 року працює оновлений офіційний веб-сайт Міністерства, на якому також розміщена інформація щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Гостинний двір.

Відповідно до пункту 1 частини 2 Положення про Міністерства культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 495 (495-2014-п) , Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам'яті.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, процесуальний строк це проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Згідно із пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не було надано пояснень та доказів, які б вказували на існування поважних причин пропуску строку до суду, а судом таких обставин та причин не встановлено, а також беручи до уваги, що позивачем пропущено строк звернення до суду, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування наказу - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.