Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, орган опіки і піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення, визнання недійсним договору оренди жилого приміщення,

У березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся із позовом до ОСОБА_6. про поділ в натурі квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він та відповідач є співвласниками зазначеної квартири, і у них виникають спори щодо порядку користування та володіння нею. У процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги. Остаточно ОСОБА_1. заявив вимоги до ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про усунення перешкод у здійсненні ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, виселення ОСОБА_2. разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_7. та ОСОБА_3. із зазначеної квартири, визнання недійсним договору оренди вказаної квартири від 1 червня 2006 року, укладеного між ОСОБА_4. та ОСОБА_2. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником частини квартири АДРЕСА_1, а власниками іншої частини квартири в рівних частках є треті особи ОСОБА_4., ОСОБА_8. та неповнолітній ОСОБА_9. Між позивачем та ОСОБА_4., яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9. та як довірена особа ОСОБА_8., було досягнуто згоди про поділ належної їм квартири шляхом її продажу. Однак здійсненню ними права розпорядження квартирою перешкоджають ОСОБА_2., ОСОБА_3. та неповнолітня ОСОБА_7., які проживають у зазначеній квартирі без жодних правових підстав. Посилаючись на те, що наданий відповідачами як підстава для проживання їх у спірній квартирі договір оренди був укладений з порушенням вимог закону, зокрема, без згоди на це позивача, як співвласника, просив визнати його недійсним згідно ст. 215 ЦК України та виселити відповідачів з квартири на підставі ст. 216 ЦК України та ст. 109 ЖК України.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 серпня 2007 року, позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2. та ОСОБА_3. не чинити ОСОБА_1. перешкод у здійсненні ним права власності на частину квартири АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_2. разом з залежною від неї неповнолітньою донькою ОСОБА_7. та ОСОБА_3. з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Визнано недійсним договір оренди жилого приміщення від 1 червня 2006 року, укладеного між ОСОБА_4. та ОСОБА_2.

У касаційній скарзі ОСОБА_2., яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10., просить скасувати ухвалені рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що договір оренди житла є недійсним, оскільки для укладення такої угоди необхідна згода усіх співвласників, висловлена у письмовій формі.

Виходячи з положень статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Керуючись статтями 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10., відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.