Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Шведа Е.Ю.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.04.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення,

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, третя особа - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про поновлення інвалідності за професійним захворюванням, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради № 6936-VI від 10.09.2015 р. "Про затвердження детального плану території в межах АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5";

- визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_2 щодо безоплатної приватизації вільної земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 згідно наданих графічних матеріалів з метою будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки);

- зобов'язати Одеську міську раду надати дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вільної земельної ділянки, у зв'язку з безоплатною приватизацією, яка розташована по АДРЕСА_1 згідно наданих графічних матеріалів з метою будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12.04.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.04.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.04.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 року в частині позовних вимог, щодо визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради № 6936-6 від 10.09.2015 pоку "Про затвердження детального плану території в межах АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 " та визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду клопотання ОСОБА_2 щодо безоплатної приватизації вільної земельної ділянки по АДРЕСА_1 з метою будівництва та обслуговування житлового будинку та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.07.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Одеської міської ради з клопотанням, в порядку частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, про надання їм у приватну власність, в межах норм безоплатної приватизації, вільної земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та просили надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

До клопотання від 15.07.2015 року, позивачем надано графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки та згоду на оброблення та використання персональних даних. Зазначену заяву отримано Одеською міською радою 17.07.2015 року.

30.08.2015 року ОСОБА_2 повторно звернувся до Одеської міської ради із аналогічним клопотанням, яке отримано відповідачем 31.08.2015 року.

Одеська міська рада на вказані звернення ОСОБА_2 відповіді не надала.

Частинами 1, 3 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган місцевого самоврядування. При цьому, до письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що ОСОБА_2 у місячний строк з дня закінчення місячного строку з дня реєстрації клопотань від 15.07.2015 року та від 30.08.2015 року (до 17.09.2015 року та до 31.10.2015 року) згідно із частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, мав право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність без надання такого дозволу Одеською міською радою, про що мав письмово повідомити відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності міської ради щодо не розгляду поданих ним клопотань та зобов'язання Одеську міську раду надати дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вільної земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), оскільки в даному випадку бездіяльність Одеської міської ради щодо розгляду клопотань позивача не впливає на реалізацію ним права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так як таке право ОСОБА_2 захищено безпосередньо частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Також вірними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 року № 6936-VI "Про затвердження детального плану території в межах АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5" з огляду на те, що зазначене рішення відповідача не являється індивідуальним правовим актом, який стосується прав позивача, оскільки між Одеською міською радою, як відповідним органом місцевого самоврядування, та ОСОБА_2 не розпочався приватизаційний процес щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 і у позивача немає речових прав на земельні ділянки, що розташовані на території, на яку розповсюджується вищевказаний детальний план.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.04.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.