Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Діденка Станіслава Олексійовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Саніта-Україна" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Саніта-Україна" на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2008 року,

В червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Саніта-Україна" (далі - ТОВ "Саніта-Україна") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 29 листопада 2006 року його було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, про що він довідався лише 21 травня 2007 року при розгляді судом справи за позовом ТОВ "Саніта-Україна" до нього про відшкодування шкоди. Зазначав, що вважає своє звільнення безпідставним і незаконним, оскільки невідомо за яке одноразове грубе порушення його звільнено з роботи, а відповідач не зажадав від нього пояснень, з наказом про звільнення не ознайомив і копії такого наказу йому не вручив. Зважаючи на це, позивач просив поновити його на роботі на посаді директора зазначеного товариства і стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 5 жовтня 2007 року у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Саніта-Україна" з 29 листопада 2006 року. Стягнуто з ТОВ "Саніта-Україна" на користь ОСОБА_1 17 206 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 1 147 грн. 08 коп. звернуто до негайного виконання.

У касаційній скарзі ТОВ "Саніта-Україна" просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що збори учасників товариства, на яких було прийнято рішення про звільнення позивача з роботи, проведено з порушенням встановленого порядку їх скликання та без участі позивача, до того ж перед застосуванням заходу дисциплінарного стягнення від нього не було відібрано пояснень, ні з протоколом зборів, ні з їх рішенням його ознайомлено не було.

Однак, погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності трудовий договір з ним може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Cудом встановлено, що позивач працював директором ТОВ "Саніта-Україна" і рішенням зборів учасників товариства від 28 листопада 2006 року був звільнений із займаної посади згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за безпідставне перерахування коштів товариства в розмірі 104 118 грн. 88 коп. на власну користь під виглядом авансу заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 3 ст. 149 КЗпП України).

Таким чином, метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з'ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення, а тому сам по собі факт неотримання власником або уповноваженим ним органом таких пояснень за відсутності даних про поважність причин вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.

Щодо висновків суду про скликання зборів з порушенням передбаченого статутом товариства порядку та відсутність на зборах позивача, то встановлений порядок скликання зборів ставить за мету забезпечення прав учасників господарського товариства на участь в управлінні товариством, а позивач учасником ТОВ "Саніта-Україна" не є і зазначені положення статуту на нього не поширюються.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції ухвалив рішення згідно із законом, а апеляційний суд помилково скасував його, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

касаційну товариства з обмеженою відповідальністю "Саніта-Україна" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2008 року скасувати і залишити в силі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 5 жовтня 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.