Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів:

Стрелець Т.Г. Мороз Л.Л. Калашнікової О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року

у справі № 183/7061/15

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в місті Новомосковську та

Новомосковському районі Дніпропетровської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій по зменшенню розміру пенсії на 15 відсотків та зобов'язати відновити виплату пенсії в раніше призначеному розмірі.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Управління Пенсійного фонду України в місті Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області направило на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області з 16.11.2008 року, як одержувач пенсії за віком, робота за Списком № 1, відповідно до п. а) ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії позивача з 01 квітня 2014 року складає 3037,42 грн.

Розмір пенсії позивача з 01 квітня 2015 року зменшено та складає 2581,81 грн. (3037,42 х 85%), оскільки позивач продовжує працювати.

ОСОБА_4 у зв'язку із зменшенням розміру призначеної пенсії з 01 квітня 2015 року звернувся з заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області про незаконність зменшення розміру його пенсії.

У відповідь на вказану заяву ОСОБА_4 Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області листом повідомило, що 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213 від 02.03.2015 р. (213-19) , яким внесено зміни до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У зв'язку з прийнятими змінами йому виплачується 85% призначеного розміру пенсії, оскільки він продовжує працювати.

Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо зменшення пенсійних виплат позивач звернувся в суд з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області при виплаті пенсії позивачу як працюючому пенсіонеру в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, діяло у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (213-19) , абзац другий частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" змінено та викладено в наступній редакції: "тимчасово, у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність".

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (213-19) , порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, розмір пенсії позивача складає 3037,42 грн., що перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність на час вступу в дію норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (213-19) .

Оскільки позивач продовжує працювати, обмеження щодо тимчасового припинення виплати пенсії у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, що встановлені у ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції відповідно до Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) , поширювали свою дію на позивача.

З огляду на наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач належить до кола осіб, яким пенсія виплачується у зменшеному розмірі.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року у справі № 183/7061/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.