Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Косенка В.Й., Жайворонок Т.Є., Гуменюка В.І., Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Тисменицької міської ради про визнання права власності на землю, визнання незаконними державних актів на право власності на землю, усунення перешкод у користуванні, визнання незаконним рішення міської ради, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 6 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2008 року,

21 травня 2007 року ОСОБА_1. звернувся в суд із зазначеним позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 ., Тисменицької міської ради, мотивуючи свої вимоги тим, що його та відповідачів матір, ОСОБА_5., 20 червня 1962 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Тисменицької державної нотаріальної контори, згідно з яким усе належне їй майно заповіла в рівних частках йому та трьом відповідачам. Після смерті матері, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1, ніхто зі спадкоємців спадщину не оформив. Він належно прийняв спадщину, оскільки до смерті матері та після її смерті до 1969 року проживав у спадковому будинкуАДРЕСА_1.

Коли він 22 лютого 2007 року звернувся в Тисменицьку міську раду із заявою про отримання дозволу на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, йому роз'яснили, що необхідно надати державний акт на право власності на земельну ділянку. Одночасно йому стало відомо, що сестра, ОСОБА_2., подала в міську раду аналогічну заяву щодо надання їй дозволу на будівництво, додавши державний акт на право власності на земельну ділянку 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку. Крім того, відповідачкою приватизовано й земельну ділянку площею 0,0507 га для ведення особистого селянського господарства згідно з рішенням Тисменицької міської ради від 7 травня 2003 року.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 6 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1. подав до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., з чим погодився й апеляційний суд, суд першої інстанції виходив із того, що спірний будинок АДРЕСА_1належав ОСОБА_6. - батькові сторін. Цей будинок він отримав у спадщину в 1915 році після смерті батька.

ОСОБА_6. помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а його дружина (мати сторін) ОСОБА_5. - 1ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач одружився в грудні 1961 року й перейшов проживати до своєї дружини. Наведену обставину підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7. та ОСОБА_8. Згідно з довідкою адресного бюро дані про прописку позивача у спірному будинку відсутні.

З огляду на викладене апеляційний суд правомірно погодився з рішенням суду першої інстанції та залишив його без змін.

Установлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування постановлених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 6 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.