Колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Яреми А Г.

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Перепічая В.С., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, органу опіки та піклування Слов'янської міської ради - про визнання особи недієздатною,

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5, після якої залишилось спадкове майно: спірна трикімнатна квартира, гараж та інше майно, придбане в період шлюбу з його батьком - відповідачем у справі. Заяву про прийняття спадщини він подав до нотаріальної контори у встановлений термін. Проте його батько, ОСОБА_4, порушивши його права, 19 серпня 2005 року уклав договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу, згідно з яким подарував квартиру ОСОБА_2 - дочці старшого брата позивача.

У липні 2006 року ОСОБА_1 додатково звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій просив визнати недієздатним свого батька - ОСОБА_4, визнати недійсним договір дарування квартири та відшкодувати моральну шкоду, посилаючись на те, що його батько тривалий час страждає на психічний розлад здоров'я і не може розуміти значення своїх дій та керувати ними і саме в такому стані уклав договір дарування квартири.

Матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 27 вересня

2006 року було виділено в самостійне провадження.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 27 вересня 2006 року заяву ОСОБА_1 задоволено. ОСОБА_4 визнано недієздатним з 19 серпня 2005 року та встановлено над ним опіку. Опікуном призначено орган опіки та піклування Слов'янської міської ради.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2006 року рішення Слов'янського міськрайонного суду від 27 вересня 2006 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 25 липня 2007 року рішення Слов'янського міськрайонного суду від 27 вересня 2006 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2006 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2007 року рішення Слов'янського міськрайонного суду від 27 вересня 2006 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про визнання недієздатним ОСОБА_4 залишено без розгляду, а заявнику роз'яснено право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2007 року та залишити в силі рішення Слов'янського міськрайонного суду від 27 вересня 2006 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, апеляційний суд посилався на те, що оскільки між сторонами виник спір про право на квартиру, вимоги заявлені не з метою призначення опікуна, а для подальшого вирішення вимог про визнання угоди недійсною, то таку заяву слід залишити без розгляду.

Проте апеляційний суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 не заявляв самостійних вимог про визнання ОСОБА_4 недієздатним.

Позивачем була подана одна позовна заява і про визнання особи недієздатною, і про визнання недійсним договору дарування з підстав укладення його недієздатною особою. Тобто вимоги були заявлені саме в позовному провадженні.

Суд першої інстанції сам за власною ініціативою виділив у самостійне провадження вимоги про визнання особи недієздатною та почав розглядати їх в окремому провадженні, хоча фактично всі матеріали залишились в одній справі.

Апеляційний суд, переглядаючи справу й залишаючи заяву без розгляду, не врахував, що помилка була допущена саме судом, а не позивачем при пред'явленні позову, і не перевірив, чи вправі був суд першої інстанції за таких обставин виділяти в самостійне провадження вимоги про визнання особи недієздатною та вирішувати їх у порядку окремого провадження, хоча на цей недолік уже зверталась увага апеляційного суду в ухвалі Верховного Суду України від 25 липня 2007 року.

За таких порушень норм процесуального права ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.