808/4672/15 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень якими визначені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість, з податку з доходів фізичних осіб та фінансові санкції по податку з доходів фізичних осіб - 30.08.2017 Прийняття

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2015 скасовано, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.07.2015 № 0000231705, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб та фінансові санкції по податку з доходів фізичних осіб в сумі 18 552,41 грн., № 0000221705, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: військовий збір у сумі 1145,15 грн., а також № 0001402201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1007,50 грн. і № 0001412201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6200 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішення питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016 шляхом її доповнення в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001402201 від 28.07.2015 на суму 1 043 583,75 гривні та податкового повідомлення-рішення № 0001412201 від 28.07.2015 на суму 1 159 538,00 гривень. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 18.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 30.06.2015 № 73/08-29-22-0108/38415691, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема: пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.5 п.135.5 ст. 135, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств, який підлягає сплаті до бюджету на суму 1 585 038,00 грн.; пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 1 766 020,00 грн.; завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (рядок 19) на суму 71 237,00 грн.; занижено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 46 644,00 грн.; занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (рядок 24); завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (рядок 24); п. 164.2 ст. 164, 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, що призвело до заниження податку у сумі 10 837,23 грн.; п. 51.1 ст. 51 ПК України, у податковому розрахунку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2014 року не відображені, суми нарахованого та виплаченого доходу за " 157"; у податковому розрахунку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал та ІV квартал 2014 року не відображені, суми нарахованого та виплаченого доходу за ознакою доходу " 126"; п. п. 1.3, 1.4, п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України (2755-17) , підприємство не перераховувало податки з доходу виплаченого на придбання пального у сумі 46 923,87 грн., що призвело до заниження податку у сумі 703,86 грн.

Такі висновки, на думку податкового органу, обумовлені зібраними матеріалами досудових розслідувань у кримінальних провадженнях по відношенню посадових осіб контрагентів позивача, які організовували діяльність підприємств з ознаками "фіктивності". За таких обставин, при перевірці достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності встановлено заниження позивачем чистого оподаткованого доходу та податкових зобов'язань внаслідок безпідставного завищення податкового кредиту та понесених витрат. Зауваження щодо безтоварності господарських операцій позивача стосувались поставок товарів від ТОВ "Буд-Енерго-Стандарт", ТОВ "Фідом-СТ", ТОВ "Тітул Авто", ТОВ "Торгкомплект постач", ТОВ "Консалтрейд", ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Кастерлі".

На підставі висновків акту перевірки 28.07.2015 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001402201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 1 981 297,50 грн., № 0001412201, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 2 207 525,00 грн., № 0000231705, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб та фінансові санкції по податку з доходів фізичних осіб в сумі 18 552,41 грн., № 0000221705, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: військовий збір у сумі 1145,15 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарська діяльність позивача з закупівлі/продажу ТЦМ (феросплавів, чавуну, свинець та інше) у перевіряємому періоді здійснювалась ним у відповідності до вимог податкового законодавства і з реальним вчиненням господарських операцій, що доведено належними первинними документами. Крім того, вказав на безпідставність доводів відповідача стосовно посилань на матеріали кримінальних проваджень та припущень про фіктивну діяльність відносно контрагентів позивача з огляду на відсутність відповідних судових рішень. Також суд встановив факт використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності позивача та, як наслідок, відсутності підстав для донарахування податку з доходів фізичних осіб і військового збору.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України (2755-17) .

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин), входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статті 141 цього Кодексу; крім витрат визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.4 ст. 135 ПК України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість та формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з акту перевірки, основною підставою для встановлення порушень з боку відповідача та винесення податкових повідомлень рішень № 0001402201 та № 0001412201 є висновки перевіряючих щодо безтоварності спірних господарських операцій позивача із вказаними у акті перевірки контрагентами: ТОВ "Буд-Енерго-Стандарт", ТОВ "Фідом-СТ", ТОВ "Тітул Авто", ТОВ "Торгкомплект постач", ТОВ "Консалтрейд", ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Кастерлі", що підтверджується, зокрема, і матеріалами досудових розслідувань у кримінальних провадженнях у відношенні осіб, які організовували діяльність підприємств з ознаками "фіктивності".

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами встановлено, що 17.07.2014 між ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" ("Покупець") та ТОВ "БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ" ("Постачальник") укладений договір № 1706, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Згідно складених видаткових накладних ТОВ "БУД-ЕНЕРГО-СТАНДАРТ" було поставлено на адресу позивача товар (нікель, феромарганець, феромолібден, чавун, графіт, силікокальцій, кремній, феробор, клей та ін.). З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано вказані суми на рахунок контрагента у безготівковій формі, а згідно наданих товарно-транспортних накладних доставка товару здійснювалась за рахунок Постачальника перевізником ТОВ "Сиурат-2011". Згідно пояснень представника позивача судом з'ясовано, що у подальшому придбаний у ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" товар був реалізований позивачем ТОВ "Тепловозоремонтний завод", ПАТ "Енергомашспецсталь", ТОВ НПП "Метрика", ДП "Укрвуглеперспектива", ТОВ "Приват-Буд", ПАТ "Донецький експериментальний ремонтно-механічний завод", ПАТ "Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів", ПАТ "Ужгородський турбогаз", ТОВ "Конкрет", ПАТ "Дніпропетровський агрегатний завод", ТОВ "Машхолдинг" на підтвердження чого позивач надав: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності на поставку такого ж товару.

Крім того, 14.04.2014 між ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" ("Покупець") та ТОВ "ФІДОМ-СТ" ("Постачальник") укладений договір № 1404, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Згідно виписаних ТОВ "ФІДОМ-СТ" видаткових та податкових накладних позивачу поставлено товар (крихта графітована, алюміній вторинний, ферохром, свинець, бій графітованих електродів, вуглецевий матеріал та ін.). З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано вказані суми на рахунок контрагента у безготівковій формі, а згідно наданих товарно-транспортних накладних, доставка товару здійснювалась за рахунок Постачальника перевізником ТОВ "Сиурат-2011". Згідно пояснень представника позивача, у подальшому придбаний товар був реалізований позивачем на адресу Richard Anton KG, ПАТ "Енергомашспецсталь", ТОВ "ТД "Ферро", ПАТ "АвтоКРАЗ", ПрАТ "Луганський патронний завод", TRAFER ENTERPRISE SAS, ПАТ "Ужгородський турбогаз", ПрАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" на підтвердження чого позивач надав: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності.

Окрім цього, 19.05.2014 між ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" ("Покупець") та ТОВ "ТОРГКОМПЛЕКТ ПОСТАЧ" ("Постачальник") укладений договір № 1909-2014, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - на умовах цього Договору прийняти та оплатити Катод Н1-У оброблений (товар), найменування (асортимент), ціна і кількість якого вказані в видаткових накладних та/або Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Згідно складених видаткової та податкової накладних ТОВ "ТОРГКОМПЛЕКТ ПОСТАЧ" поставило позивачу товар (катод Н1-У). З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано вказані суми на рахунок контрагента у безготівковій формі, а згідно наданої товарно-транспортної накладної доставка товару здійснювалась за рахунок Постачальника перевізником ТОВ "Фемілі Трейд". Згідно пояснень представника позивача, у подальшому придбаний у ТОВ "ТОРГКОМПЛЕКТ ПОСТАЧ" товар був реалізований позивачем ПАТ "АЗОЦМ", на підтвердження чого позивач надав: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності.

Також, 01.08.2014 між ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" ("Покупець") та ТОВ "ТІТУЛ АВТО" ("Постачальник") укладений договір № 0108, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Згідно складених видаткових та податкових накладних ТОВ "ТІТУЛ АВТО" на користь позивача поставлено товар (кремній, бронза, силікокальцій, чавун, свинець, феросплави, нікель та ін.). З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано вказані суми на рахунок контрагента у безготівковій формі, а згідно наданих товарно-транспортних накладних доставка товару здійснювалась за рахунок Постачальника перевізником ТОВ "Сиурат-2011". Згідно пояснень представника позивача, у подальшому придбаний у ТОВ "ТІТУЛ АВТО" товар був реалізований позивачем ПрАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат", ТОВ "Мелітопольський авто гідроагрегат", ПП НПКО "ТАТА", ТОВ "Дніпроліт", ТОВ "Полімет Плюс", ДП "Житомирський бронетанковий завод", ТОВ "Харківський акумуляторний завод "Владар", ПАТ "Ужгородський турбогаз", ПАТ "НКМЗ", ТОВ "Промвибух-ТК", ПАТ "Артемівський завод по обробці кольорових металів", ТОВ "Конкрет", на підтвердження чого позивач надав: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності.

Крім того, 03.11.2014 між ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" ("Покупець") та ТОВ "СТЕНЛІ-К" ("Постачальник") укладений договір № 0311/14, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано суми коштів на рахунок контрагента у безготівковій формі.

Суд першої інстанції в постанові зазначив, що реальне вчинення господарських операцій за вказаним договором підтверджено видатковими накладними, податковими накладними про постачання товару (марганець металевий, графіт, бій графітових електродів, феромолібден, нікель, чавун переробний, феросиліцій та ін.) та надання транспортно-експедиційних послуг, а також товарно-транспортними накладними від перевізника ТОВ "Компанія Базис Груп".

Натомість, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні вказані первинні документи.

Також, 20.11.2014 між ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" ("Покупець") та ТОВ "КАСТЕРЛІ" ("Постачальник") укладений договір № 2011/1, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано суми коштів на рахунок контрагента у безготівковій формі.

Також, судом апеляційної встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.09.2014 між ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" ("Покупець") та ТОВ "КОНСАЛТРЕЙД" ("Постачальник") укладений договір № 0109/14, згідно якого Постачальник на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором зобов'язується на протязі терміна дії Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити майно (товар), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. З посиланням на вказаний договір позивачем перераховано суми коштів на рахунок контрагента у безготівковій формі.

Суд першої інстанції в постанові зазначив, що реальне вчинення господарських операцій за вказаним договором підтверджено видатковими накладними, податковими накладними про постачання товару (нікель, графіт ливарний, алюміній вторинний, вуглецевий матеріал, чавун переробний, ферохром та ін.) та надання транспортно-експедиційних послуг, а також товарно-транспортними накладними від перевізника ТОВ "Фін код".

Аналізуючи реальність вищевказаних господарських операцій позивача із контрагентами-постачальниками, судом апеляційної інстанції встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2016 у справі № 335/6512/15-к, що набрав законної сили, ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України до штрафу в сумі 68 000,00 грн., а ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 27, ч. 2, ст. 205 Кримінального кодексу України до штрафу в сумі 51 000,00 грн. за здійснення фіктивного підприємництва. Вказаним вироком, зокрема, встановлено, що для здійснення фіктивного підприємництва з метою придбання підконтрольного "фіктивного" підприємства, яке б діяльно у складі підконтрольної групи фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, ОСОБА_9 залучив ОСОБА_11, яка стала власником і керівником ТОВ "Торгкомплект Постач". Після цього печатка ТОВ "Торгкомплект Постач", реєстраційні документи та банківські рахунки в подальшому використовувались ОСОБА_9 для здійснення незаконної фіктивної діяльності та для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 04.09.2014 по 01.02.2015, зокрема за вересень 2014 року на користь ТОВ "НВФ "Востокмет" у сумі 212 953,11 грн.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, який вірно зазначив, що докази, на які послався суд першої інстанції на обґрунтування своїх висновків, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача. У даній справі суд першої інстанції встановив, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, зокрема із ТОВ "Торгкомплект Постач".

Водночас, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на момент розгляду зазначеної справи в суді апеляційної інстанції набрав законної сили вищевказаний вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2016, яким осіб визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою ст. 205 Кримінального кодексу України, зокрема і в використанні ТОВ "Торгкомплект Постач" як фіктивного підприємства з метою надання податкової вигоди.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами, то висновок відповідача про відсутність підстав для отримання позивачем податкової вигоди на підставі первинних документів від цього контрагента є обґрунтованим та законним.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що первинних документів щодо господарських операцій з ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Кастерлі" та ТОВ "Консалтрейд" взагалі суду не надавались.

Крім того, досліджуючи здійснення господарських операцій позивача із іншими контрагентами, суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження факту перевезення придбаних товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні, згідно яких перевізником виступало ТОВ "Сиурат-2011".

В той же час, як вбачається із вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2015 у справі № 335/2696/15-к, що набрав законної сили, ОСОБА_7 в липні 2013 року, маючи умисел на придбання суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності і не маючи на меті здійснення господарської діяльності, придбав ТОВ "ТФМ "Сиурат-2011" і зареєстрував себе як його керівника, документи якого використовував, зокрема, для заволодіння чужим майном. При цьому з пояснень ОСОБА_7 вбачається, що реальної господарської діяльності підприємство не здійснювало.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наданих позивачем товарно-транспортних накладних частина перевезень товару від постачальників за спірними господарськими операціями здійснювалась ТОВ "Компанія Базис Груп" та ТОВ "Фін Код". Натомість з листа Управління ДАІ в Запорізькій області від 04.07.2015 вбачається, що за вказаними підприємствами транспортні засоби не зареєстровані.

Також суд апеляційної інстанції в даному випадку вірно погодився з посиланням відповідача на те, що підприємства-постачальники позивача не є виробниками феросплавів, чавуну, кремнію, свинцю та інших товарів, які за наданими документами вони поставляли позивачу, і продаж такої групи товарів (сировина для промислового виробництва) не є видом їх діяльності.

Враховуючи вище зазначене у своїй сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що навіть наявні первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом без реального характеру господарської операції, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що з акту перевірки вбачається, що крім завищення валових витрат внаслідок включення до них вартості нібито придбаного у контрагентів-постачальників ТОВ "Буд-Енерго-Стандарт", ТОВ "Фідом-СТ", ТОВ "Тітул Авто", ТОВ "Торгкомплект постач", ТОВ "Консалтрейд", ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Кастерлі" товару, позивачем також занижено валовий дохід за 2013 рік на суму 4242,00 грн. через не включення умовно нарахованих відсотків у зв'язку із отриманням від ПП "Базис-95" поворотної фінансової допомоги, що потягло недоплату податку на прибуток в сумі 806,00 грн. Факт отримання поворотної фінансової допомоги від ПП "Базис-95" в розмірах, відображених в акті перевірки, сторонами не оспорюється. Спірним є обов'язок платника податків розраховувати та включати до валового доходу суми умовно нарахованих процентів за користування поворотною фінансовою допомогою, коли такі проценти не передбачені договором і не нараховуються фактично.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп. 135.5.5 п. 135. 5 ст. 135 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) до інших доходів включаються, зокрема, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Отже, вказані норми не містять вимог щодо включення позивачем умовно нарахованих відсотків до валових доходів відповідного періоду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач протиправно збільшив позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0001402201 суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 806,00 грн. за основним зобов'язанням, та на 201,50 грн. за штрафними санкціями, а всього на суму 1007,50 грн. В іншій частині вказане податкове повідомлення рішення є правомірним.

Що стосується спірного рішення відповідача стосовно грошових зобов'язань позивача з ПДВ, то судом апеляційної інстанції встановлено, що до їх складу, крім суми, пов'язаною із завищенням податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами-постачальниками ТОВ "Буд-Енерго-Стандарт", ТОВ "Фідом-СТ", ТОВ "Тітул Авто", ТОВ "Торгкомплект постач", ТОВ "Консалтрейд", ТОВ "Стенлі-К", ТОВ "Кастерлі", також позивачем включена сума, пов'язана із сплатою сум ПДВ у вартості паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "Сервісна компанія "Формула" та ТОВ "Торговий дім "СКФ".

Як вбачається з акту перевірки, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у вартості паливно-мастильних матеріалів, оскільки ці витрати не пов'язані із господарською діяльністю позивача, тому що останній на мав власних чи орендованих транспортних засобів. Як вбачається із наданого відповідачем розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 0001412201, із загальної суми основного зобов'язання розмір нарахованого ПДВ по цим операціям складає 4960,00 грн., та сума штрафної санкції 1240,00 грн., а всього 6200,00 грн.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що вказані висновки щодо мети придбання паливно-мастильних матеріалів безпосередньо пов'язані із висновками щодо визначення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та військового збору, оскільки вартість паливно-мастильних матеріалів відповідачем не визнана пов'язаною із господарською діяльністю позивача та віднесена до розміру оподатковуваного доходу фізичних осіб як додаткове благо, яке було використано директором підприємства для власних потреб, а не для провадження господарської діяльності, оскільки у підприємства відсутні власні чи орендовані автомобілі.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.11.2014 між ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" ("Покупець") та ТОВ "Торговий дім "СКФ" ("Продавець") укладений договір № ТДСКФ/СК/ПО/005-6444 поставки товарів з використанням пластикових смарт-карт, згідно якого Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця Товари на АЗС з використанням пластикових смарт-карт, а покупець зобов'язується приймати у власність Товари та повністю оплачувати їх вартість (ціну), в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі. Передача (відпуск) пального продавцем та його приймання (заправка) продавцем здійснюються відповідно до однієї з зазначених нижче схем відпуску товарів, що обирається покупцем відповідно до умов Договору. Передача та приймання товарів здійснюється при пред'явленні покупцем (його довіреною особою) пластикової смарт-картки на АЗС.

Придбані старт-картки оприбутковані в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується долученими до справи витягами з оборотно-сальдової відомості по рахунку 92 та 93 .

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору позички транспортного засобу від 01.07.2014 громадянка ОСОБА_12 передала, а ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" прийняло в тимчасове безоплатне користування в господарській діяльності строком з 01.07.2014 по 31.12.2014 транспортний засіб - автомобіль марки Nissan, модель Qashqai, рік випуску 2010, реєстраційний номер НОМЕР_5. А відповідно до договору позички транспортного засобу від 01.07.2014 громадянин ОСОБА_13 передав, а ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" прийняло в тимчасове безоплатне користування в господарській діяльності строком з 01.07.2014 по 31.12.2014 транспортний засіб - автомобіль марки Daewoo-FSO Lanos TF 696, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_6. Вказані транспортні засоби передані в тимчасове безоплатне користування в господарській діяльності ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" відповідно до актів приймання-передачі транспортних засобів від 01.07.2014.

На підтвердження використання в господарській діяльності вказаних транспортних засобів Nissan Qashqai та Daewoo-FSO Lanos TF 696 позивачем надані подорожні листи службового легкового автомобіля, копії яких наявні в матеріалах справи. Використання придбаного пального підтверджується наданими до перевірки актами списання товарів. Крім того, вказані суми витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів включені товариством до загальної вартості адміністративних витрат (рядок 06.1) та до загальної вартості витрат на збут (рядок 06.2).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про доведеність факту використання придбаного позивачем пального у господарській діяльності підприємства, зокрема для перевезення керівника та працівників підприємства, а тому посилання контролюючого органу на неможливість відображення позивачем права на податковий кредит з ПДВ за вказаними господарськими операціями з ТОВ "Сервісна компанія "ФОРМУЛА" та ТОВ "Торговий дім "СКФ", є безпідставними та необґрунтованими. З тих самих підстав необґрунтованим є і висновок відповідача про те, що вартість цих паливно-мастильних матеріалів є оподатковуваним доходом директора позивача, оскільки відповідачем не доведено використання пального у особистих цілях.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, що висновки податкового органу про порушення ТОВ "НВФ "ВОСТОКМЕТ" вимог пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України та пп. 1.4 п. 16 прим.1 підрозд.10 розд. ХХ ПК України (2755-17) є також безпідставними, оскільки є похідними від наявності оподатковуваного доходу. За таких обставин відповідач протиправно збільшив позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0001412201 суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6200,00 грн. В іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Крім того, суд апеляційної інстанції з вищевказаних причин вірно вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000231705, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб та фінансові санкції по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 18 552,41 грн. та № 0000221705, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: військовий збір на загальну суму 1145,15 грн.