Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді (далі - Фонд), про відшкодування моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та державного підприємства (далі - ДП) "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 4 вересня 2007 року,

ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що більш ніж 32 роки працював на шахті "Інгульська" ДП "Схід ГЗК", на якій постійно знаходився під впливом шкідливих факторів виробничого середовища, що призвело до захворювання - центрального раку правої легені, що підтверджується актом за формою П-4 від 22 березня 2007 року. Згідно з висновком МСЕК від 27 березня 2007 йому встановлено 90% втрати професійної працездатності та першу групу інвалідності. Унаслідок захворювання він потребує постійного догляду, додаткових зусиль для організації свого життя та зазнає з вини відповідача значних моральних страждань, тому просив стягнути з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на його користь 200 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 червня 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, 8 грн. 50 коп. судового збору на користь держави.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 4 вересня 2007 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено: зменшено розмір стягнутої моральної шкоди до 30 тис. грн.

ОСОБА_1. звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" у своїй касаційній скарзі просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1., суди виходили з того, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, тому відповідно до ст. 237-1 КЗпП поклали на ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" обов'язок відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 255 КЗпП України види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розміри визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За правилами ст. 9 Закону України від 1 січня 2003 року "Про охорону праці" (2694-12) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , тобто відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові, перекладено з роботодавця на страховика.

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, застосовуючи вимоги ч. 2 ст. 153 та ст. - 237-1 КЗпП України, з яким погодився й апеляційний суд, тому, що правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем, регулюються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, а вказані судом норми на ці правовідносини не поширюються. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, та поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. ст. 1, 15, 21, 28, 34 зазначеного Закону, в разі настання страхового випадку, а саме з часу встановлення втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, відшкодування моральної шкоди відноситься до обов'язку Фонду.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та п. 22 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено дію абз. 4 ст. 1 підп. "є", п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно з розділом XI положень названого Закону з внесеними змінами та доповненнями Законом України від 28 грудня 2007 року (107-17) № 107-V, відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей, незалежно від часу настання страхового випадку, припиняється з 1 січня 2008 року.

Виходячи з наведеного судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і ці порушення не були виправлені апеляційним судом, у зв'язку із чим судові рішення відповідно до ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 червня 2007 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 4 вересня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді (далі-Фонд), про відшкодування моральної шкоди заподіяної трудовим каліцтвом відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення й оскарженню не підлягає.