Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну Дзержинського комунального підприємства "Дзержинськжитлосервіс" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 року у справі за позовом Дзержинського комунального підприємства "Дзержинськжитлосервіс" до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд" у Донбаському регіоні про визнання нечинною постанови,

У лютому 2016 року Дзержинське комунальне підприємство "Дзержинськжитлосервіс" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд" у Донбаському регіоні, в якому просило визнати нечинною постанову від 20.12.2013 року № 02/10-02-217.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 року у задоволенні позовних вимог Дзержинському комунальному підприємству "Дзержинськжитлосервіс" було відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 року апеляційну скаргу Дзержинського комунального підприємства "Дзержинськжитлосервіс" було залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі Дзержинське комунальне підприємство "Дзержинськжитлосервіс", не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд" у Донбаському регіоні подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Дзержинського комунального підприємства "Дзержинськжитлосервіс" без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Дзержинського комунального підприємства "Дзержинськжитлосервіс" задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.03.2012 року між Дзержинською міською радою (власник житлового фонду м. Дзержинська) та Приватним підприємством "ІРД" Дзержинська філія "Техноком" укладено договір на утримання житлових будинків та прибудинкової території, які знаходяться на балансі балансоутримувача та проведення розрахунків з споживачами послуг. Згідно даного договору виконавцем житлово комунальних послуг є Приватне підприємство "ІРД".

Як вбачається з листа Дзержинського міського управління містобудування, архітектури та житлово-комуального господарства від 12.09.2013 року № 01-15/2/1728 станом на 01.02.2013 року та до серпня 2013 року житловий фонд знаходився на балансі Дзержинського комунального підприємства "Дзержинськжитлосервіс".

Державним інспектором з енергетичного нагляду інспекції Держенергонагляду у Донецькій області позивачу винесений припис від 05.07.2013 року № 02/18-03-190/29, яким зобов'язано виконати заходи з усунення порушень діючого законодавства з електроенергетики та встановлений термін виконання до 04.10.2013 року, який отриманий позивачем.

В акті перевірки (протокол) від 20.12.2013 року № 02/18-03-364/60 встановлено, що вимоги припису від 05.07.2013 року № 02/18-03-190/29 не виконанні в повному обсязі, в зв'язку із чим відповідачем постановою від 20.12.2013 року № 02/10-02-217 накладено на позивача штраф у сумі 5100, 00 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 року № 929 "Про посилення контролю за режимами споживання електричної і теплової енергії" (929-96-п) затверджено Положення "Про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної теплової енергії" (далі Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення, державний енергетичний нагляд за технічним станом та організацією експлуатації електричних, теплових, тепловикористовувальних установок і мереж, режимами споживання електричної та теплової енергії суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд). Законом України "Про теплопостачання" (2633-15) , визначені основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери.

Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що уповноважені органи застосовують до суб'єктів господарювання штрафні санкції, зокрема, за невиконання (ухилення від виконання) або несвоєчасне виконання рішень чи приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері енергозбереження, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, або національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, - у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суми штрафів, що накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі теплопостачання, та органами державного регулювання, перераховуються до Державного бюджету України.

Згідно пункту 11 частини 1 статті 31 Закону України "Про теплопостачання", штрафні санкції, передбачені частиною 1 цієї статті, застосовуються в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Такий порядок визначено Положенням "Про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання", затвердженого постановою КМУ від 21 липня 1999 року за № 1312 (1312-99-п) .

Це Положення визначає порядок накладення НКРЕ, державними інспекторами з експлуатації електричних станцій і мереж, державними інспекторами з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії на суб'єктів господарювання незалежно від форм власності штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання.

Штрафи за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання накладаються на суб'єктів господарювання за, зокрема, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень, приписів, розпоряджень, інших розпорядчих документів НКРЕ, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій.

Згідно із пунктом 3 Положення, накладати на суб'єктів господарювання штрафи мають право, зокрема, Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ); державні інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж; державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії.

Пунктом 7 Положення передбачено, що рішення про накладення штрафу приймається на підставі акта перевірки суб'єкта господарювання (додаток 1), складеного посадовими особами НКРЕ, та акта перевірки (протоколу) суб'єкта господарювання, складеного посадовими особами Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж або Держенергонагляду.

Відповідно до пункту 8 Положення, рішення про накладення штрафу оформляється постановою НКРЕ, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій та мереж і постановою (розпорядженням) Держенергонагляду.

Згідно із пунктом 10 Положення, суб'єкт господарювання сплачує штраф за порушення законодавства в галузі електроенергетики протягом 30 днів з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення, а за порушення законодавства у сфері теплопостачання - у 15-денний строк з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Статтею 19 Закону України "Про житлово комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником

Згідно із статтею 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач має право: здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі. Балансоутримувач зобов'язаний: укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент винесення припису від 05.07.2013 року № 02/18-03-190/29 саме позивач був балансоутримувачем житла, згідно листа від 12.09.2013 року № 01-15/2/, а підставою для винесення спірної постанови є саме невиконання Припису, який позивач не оскаржував.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що укладення відповідного договору на управління майном та наявність рішень від 23.03.2012 року № 6/20-16 та від 15.05.2012 року № 171 не звільняє позивача від виконання припису від 05.07.2013 року № 02/18-03-190/29.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання нечинною постанови від 20.12.2013 року № 02/10-02-217.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Дзержинського комунального підприємства "Дзержинськжитлосервіс" - залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 року у справі за позовом Дзержинського комунального підприємства "Дзержинськжитлосервіс" до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд" у Донбаському регіоні про визнання нечинною постанови- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.