Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Пшонки М.П., Гуменюка В.І., Косенка В.Й., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28 лютого 2008 року,

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона домовилася з відповідачами про укладення договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, на підтвердження домовленості вона передала відповідачам спочатку 5 775 грн. авансу, потім ще 5 500 грн. та вселилась із сім'єю до будинку. Однак після видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на будинок, відповідач відмовився отримувати остаток договірної суми та оформляти договір у нотаріуса. Посилаючись на те, що відповідачі безпідставно відмовляються від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житла, просила задовольнити позов.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28 лютого 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.