802/494/16-а Про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора районного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права оренди земельної ділянки) - 06.04.2017 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Калина" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Відродження" до Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області (в особі сектору з питань державної реєстрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, Селянське (фермерське) господарство "Калина", про визнання протиправним та скасування рішення, -

У квітні 2016 року Приватне підприємство "Агрофірма "Відродження" звернулося з адміністративним позовом до Оратівського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, Селянське (фермерське) господарство "Калина", в якому, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 17 жовтня 2016 року, просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Оратівського районного управління юстиції Вінницької області (індексний номер 12650254 від 24 квітня 2014 року).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про протиправність оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права оренди земельної ділянки), оскільки ним спричинено виникнення подвійної реєстрації інших речових прав - права оренди земельної ділянки, права на які вже зареєстровані у встановленому законодавством порядку у 2007 році за Приватним підприємством "Агрофірма "Відродження", чим порушено його законні права та інтереси.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року замінено відповідача Оратівське районне управління юстиції Вінницької області правонаступником - Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області (в особі сектору з питань державної реєстрації).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Оратівського районного управління юстиції Вінницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 квітня 2014 року № 12650254.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що державним реєстратором під час проведення реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 не було здійснено заходів щодо уникнення подвійної державної реєстрації права оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права (права оренди) на вказану земельну ділянку за Селянським (фермерським) господарством "Калина" є протиправним.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Селянське (фермерське) господарство "Калина" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.

У касаційній скарзі зазначає, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав після спливу строку, встановленого законом для звернення до суду із даним позовом, однак в порушення вимог ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, не ставив питання про поновлення строку для звернення до суду, на що не було звернуто увагу ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом. Також вказує, що в даному випадку спір випливає із цивільно-правових відносин, зокрема користування земельною ділянкою, а тому вказаний спір мав розглядатись судом загальної юрисдикції за правилами ЦПК України (1618-15) .

Приватне підприємство "Агрофірма "Відродження" у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2007 року між ОСОБА_4 (власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1) та Приватним підприємством "Агрофірма "Відродження" укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення строком на 15 років. Вказаний договір зареєстрований Оратівським районним відділом Вінницької регіональної філії Центру ДЗК 26 червня 2007 року за № 0407017000144.

Після смерті ОСОБА_4 зазначену земельну ділянку успадкувала ОСОБА_3, яка 01 лютого 2013 року уклала з Селянським (фермерським) господарством "Калина" договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Оратівського районного управління юстиції Вінницької області від 24 квітня 2014 року № 12650254 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 за Селянським (фермерським) господарством "Калина".

Як встановлено ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ч.4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі також Закон № 1952-IV (1952-15) ) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Статтею 8 Закону № 1952-IV визначені повноваження органу державної реєстрації прав, відповідно до якої орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом, забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор, зокрема: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність відомостей про нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства, чинного на момент реєстрації таких прав, проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 ст. 15 Закону № 1952-IV встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 24 Закону № 1952-IV визначені підстави відмови в державній реєстрації прав та обтяжень, зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, стосовно якої право оренди вже зареєстровано, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 29 вересня 2015 року у справі № 21-760а15, від 15 листопада 2016 року у справі № 21-3030а16.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час прийняття спірного рішення належним чином не перевірив інформацію щодо факту відсутності або наявності вже зареєстрованих прав оренди на спірну земельну ділянку перед тим як реєструвати договір оренди на цю ділянку за Селянським (фермерським) господарством "Калина".

За вказаними обставинами колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог щодо скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за Селянським (фермерським) господарством "Калина", яка проведена без дотримання вимог законодавства, що в свою чергу призвело до подвійної реєстрації права оренди на одну і ту ж саму земельну ділянку та порушення прав позивача.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо доводів касаційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду та залишення позову без розгляду на підставі ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, то вказані обставинами досліджувалися судами із наданням їм належної правової оцінки. Як вбачається із матеріалів справи та обґрунтовано встановлено судами, позивачу стало відомо про оскаржуване рішення держреєстратора з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за номером 563630 57 від 31 березня 2016 року, тому, з урахуванням звернення з даним позовом у квітні 2016 року, строк звернення до суду позивачем не пропущено. Зазначені обставини встановлено також ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року, якою скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду.

Стосовно доводів СФГ "Калина" щодо непідвідомчості даного спору адміністративним судам колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Реєстраційна служба в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно виконує владні управлінські функції щодо державної реєстрації прав, предметом позовних вимог у даній справі є оскарження дій (рішення) реєстраційної служби (державного реєстратора) з питань державної реєстрації з посиланням на їх невідповідність вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) . Отже, суб'єктний склад спірних відносин та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій у зв'язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом.