Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Мороз В.Ф.,

секретар судового засідання - Зубенко Д.В.,

за участю представників:

позивача - Бондар О.О.,

відповідача - Усачової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приозерне 2" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Приозерне 2" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Державне підприємство "Енергоринок", про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

У липні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Приозерне 2" звернулось з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Державне підприємство "Енергоринок", у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не встановлення позивачу на вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року "зеленого" тарифу на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру "зеленого" тарифу, розрахованого згідно ст. 17-1 Закону України "Про електроенергетику" станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів, а саме на 27 серпня 2014 року, 24 вересня 2014 року, 28 жовтня 2014 року, 25 листопада 2014 року, 24 грудня 2014 року, 26 січня 2015 року та 26 лютого 2015 року;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо встановлення позивачу "зеленого" тарифу за розрахункові місяці вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру "зеленого" тарифу, шляхом перерахування в євро "зеленого" тарифу, розрахованого згідно ст. 17-1 Закону України "Про електроенергетику" станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України відповідно на 27 серпня 2014 року, 24 вересня 2014 року, на 28 жовтня 2014 року, на 25 листопада 2014 року, на 24 грудня 2014 року, на 26 січня 2015 року та на 26 лютого 2016 року;

- зобов'язати розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення Державним підприємством "Енергоринок" перерахувань позивачу додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем за договором від 05 червня 2013 року № 9669/09 електроенергії за "зеленим" тарифом, який відповідача було зобов'язано встановити на рівні не меншому за фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу шляхом перерахування в євро "зеленого" тарифу, розрахованого згідно ст. 17-1 Закону України "Про електроенергетику" станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на 27 серпня 2014 року, на 24 вересня 2014 року, 28 жовтня 2014 року, на 25 листопада 2014 року, на 24 грудня 2014 року, на 26 січня 2015 року, на 26 лютого 2015 року, та "зеленими" тарифами, фактично встановленими постановами відповідача відповідно від 31 липня 2014 року № 1072 (v1072862-14) , 31 січня 2015 року № 57, від 27 лютого 2015 року № 93, за наслідками розгляду прийняти рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) відповідачем протиправно не було встановлену "зелений" тариф на законодавчо передбаченому рівні у період з вересня 2014 року по березень 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не встановлення Приватному акціонерному товариству "Приозерне 2" на вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року та січень 2015 року "зеленого" тарифу на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру "зеленого" тарифу, розрахованого згідно ст. 17-1 Закону України "Про електроенергетику" станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів, а саме на 27 серпня 2014 року, 24 вересня 2014 року, 28 жовтня 2014 року, 25 листопада 2014 року та на 24 грудня 2014 року; зобов'язано відповідача прийняти рішення щодо встановлення позивачу "зеленого" тарифу за розрахункові місяці вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року та січень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру "зеленого" тарифу, шляхом перерахування в євро "зеленого" тарифу, розрахованого згідно ст. 17-1 Закону України "Про електроенергетику" станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України, відповідно, на 27 серпня 2014 року, 24 вересня 2014 року, 28 жовтня 2014 року, 25 листопада 2014 року та на 24 грудня 2014 року; зобов'язано відповідача розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення Державним підприємством "Енергоринок" перерахувань приватному акціонерному товариству "Приозерне 2" додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої приватним акціонерним товариством "Приозерне 2" за договором від 05 червня 2013 року № 9669/09 електроенергії, за "зеленим" тарифом, який Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було зобов'язано встановити на рівні не меншому за фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу шляхом перерахування в євро "зеленого" тарифу, розрахованого згідно ст. 17-1 Закону України "Про електроенергетику" станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на 27 серпня 2014 року, на 24 вересня 2014 року, на 28 жовтня 2014 року, на 25 листопада 2014 року, на 24 грудня 2014 року та "зеленим" тарифом, фактично встановленим постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 липня 2014 року № 1072 (v1072862-14) , за наслідками розгляду прийняти рішення; зобов'язано відповідача розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством "Енергоринок" перерахувань приватному акціонерному товариству "Приозерне 2", як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої приватним акціонерним товариством "Приозерне 2" електроенергії за договором від 05 червня 2013 року № 9669/09 у лютому 2015 року за "зеленим" тарифом, встановленим відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 січня 2015 року № 157 (v0157874-15) , та "зеленим" тарифом, який було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 січня 2015 року № 105 (v0105874-15) , за наслідками розгляду прийняти рішення; зобов'язано Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством "Енергоринок" перерахувань приватному акціонерному товариству "Приозерне 2", як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої приватним акціонерним товариством "Приозерне 2" електроенергії за договором від 05 червня 2013 року № 9669/09 у березні 2015 року за "зеленим" тарифом, встановленим відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27 лютого 2015 року № 493 (v0493874-15) , та "зеленим" тарифом, який було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27 лютого 2015 року № 492 (v0492874-15) , за наслідками розгляду прийняти рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України протиправно не здійснював щомісячного перерахунку позивачу "зеленого" тарифу в період з вересня 2014 року по січень 2015 року на електричну енергію на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України, розрахованого відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про електроенергетику".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року задоволено частково апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року скасовано; позов залишено без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Приозерне 2" звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг проти задоволення касаційної скарги заперечує, просить відмовити у її задоволенні, рішення апеляційного суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, умовою поновлення пропущеного строку звернення до суду є наявність поважних причин його пропущення. Поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами відповідних дій.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Приозерне 2" є виробником електричної енергії, що підтверджується Ліцензією серія АЕ № 288225 (вид діяльності - виробництво електричної енергії), виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на підставі рішення від 06 лютого 2014 року № 97.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18 квітня 2013 року № 438 ПАТ "ПРИОЗЕРНЕ 2" затверджено "зелений" тариф на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01 січня 2030 року.

05 червня 2013 року між позивачем та ДП "Енергоринок" укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 9669/09, відповідно до п.2.3 якого НКРЕКП встановлює тариф на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року помноженого на коефіцієнт 4.8 (коефіцієнт відповідно до Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) ). Для малих гідроелектростанцій та суб'єктів господарювання, які виробляють електроенергію з енергії сонячного випромінювання, роздрібний тариф для споживачів другого класу напруги визначається із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації).

У період з серпня 2014 року по січень 2015 року перегляд "зелених" тарифів по курсу Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів ПАТ "ПРИОЗЕРНЕ 2" не здійснювався. Оплата за продану електричну енергію за період з вересня 2014 року по січень 2015 року здійснювалася за "зеленим" тарифом встановленим постановою НКРЕКП від 31 липня 2014 року № 1072 (v1072862-14) на серпень 2014 року, тобто "зелений" тариф по курсу Національного банку України на кожен наступний місяць не був перерахований станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

Рішенням Ради Оптового ринку електричної енергії України від 24 квітня 2015 року (підпункт 10.5 протоколу № 7) на період до 31 серпня 2015 року (включно) були внесені зміни в Додаток 2 до Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України (Правила оптового ринку електричної енергії України, погоджені постановою НКРЕ від 09 серпня 2012 року № 1028 (v1028862-12) ) у частині врахування в платежах за електричну енергію додаткових платежів для компенсації недоотриманих коштів виробникам, що працюють за "зеленим" тарифом, які були погоджені НКРЕКП постановою від 22 липня 2015 року № 2055 (v2055874-15) та Антимонопольним комітетом України 02 липня 2015 року.

Аналогічні рішення приймались Радою Оптового ринку електричної енергії України протоколами від 24 липня 2015 року, 26 серпня 2015 року, 28 серпня 2015 року, 24 вересня 2015 року, 09-13 жовтня 2015 року та 26 січня 2016 року.

З урахуванням зазначених змін до Правил Оптового ринку електричної енергії України, постановами НКРЕКП від 23 липня 2015 року № 2060 (v2060874-15) , від 10 серпня 2015 року № 2144 (v2144874-15) , від 07 вересня 2015 року № 2276 та від 30 грудня 2015 № 3249 (v3249874-15) окремим виробникам електричної енергії, що працюють за "зеленим" тарифом, були встановлені додаткові платежі для компенсації недоотриманих коштів.

Тобто, позивач, як виробник електричної енергії, що працює за "зеленим" тарифом, мав законні очікування отримати додаткові платежі для компенсації "зеленого" тарифу, як і всі інші підприємства галузі. Однак, НКРЕКП встановлювала компенсації лише окремим виробникам.

З матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2015 року позивач листом за вих.№ 89/Пр2 звернувся до НКРЕКП з проханням встановити додаткові платежі. НКРЕКП листом від 02 вересня 2015 року № 9385/17.3/61-15 повідомило, що у разі прийняття Радою оптового ринку рішення щодо затвердження змін до Додатка 2 до Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України у частині врахування в платежах за електричну енергію додаткових платежів для компенсації недоотриманих коштів виробникам, що працюють за "зеленими" тарифами, НКРЕКП розгляне видане рішення.

В подальшому, 16 вересня 2015 року за вих.№ 110/Пр2 позивач звернувся до відповідача з проханням прийняти постанову, якою встановити йому додаткові платежі для компенсації недоотриманих коштів у серпні 2014 року, вересні 2014 року, жовтні 2014 року, листопаді 2014 року, грудні 2014 року, січні 2015 року. НКРЕКП листом від 16 жовтня 2015 року за вих.№ 11254/17.3/61-15 повідомила про проведення робочих нарад з метою визначення механізму компенсації недоотриманих коштів шляхом внесення змін до правил ОРЕ з метою коригування платежів виробникам електричної енергії, які працюють за "зеленим" тарифом.

04 листопада 2015 року за вих.№ 138/Пр2 позивач звернувся до НКРЕКП з вимогою встановити додаткові платежі для компенсації недоотриманих коштів. Однак, НКРЕКП відповіді на вказаний лист позивача не надала.

Судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано доводи позивача про те, ним вичерпано усі можливості врегулювання спірного питання у позасудовому порядку та неправильно встановлено початок перебігу строку на пред'явлення позову без урахування вказаних вище доводів позивача.

Наведені позивачем обставини свідчать про поважність причин пропуску строку звернення з даним позовом, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано ухвалою від 15 серпня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Слід звернути увагу, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі "Bellet v. France" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 27 червня 2000 року у справі "Ілхан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За вказаними обставинами висновок суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду є помилковим.

Вищенаведені обставини у відповідності до ч.1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення апеляційного суду і направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приозерне 2" задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.