Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Косенка В.Й., Гуменюка В.І., Данчука В.Г., Григор'євої Л.І., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 3 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2008 року,

У серпні 2007 року позивачка звернулась в суд з указаним позовом до відповідача, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що знаходиться у шлюбі з відповідачем з 1999 року, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, 2000 року народження. Відповідач з квітня 2001 року знаходиться в місцях ув'язнення, на побаченнях поводився неврівноважено, матеріальної допомоги на дитину не надає, звинувачує її в подружній невірності, у зв'язку з цим вважає, що між ними немає взаємопорозуміння, поваги, а їхні сімейні стосунки припинено.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 3 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2008 року, у позові відмовлено.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1подала до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову про розірвання шлюбу, суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, виходив із того, що в судовому засіданні не встановлено причин, на підставі яких збереження сім'ї та подальше сумісне життя є неможливим.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки суди дійшли їх у порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Встановлено, що сторони разом не проживають з 10 квітня 2001 року, оскільки відповідач із цього часу знаходиться в слідчому ізоляторі (а.с. 28), шлюбно-сімейні стосунки не підтримують. Позивачка втратила почуття поваги та кохання до відповідача.

В порушення вимог статей 51 Конституції, 24 СК України (2947-14) , 214, 215,303 ЦПК України (1618-15) суд першої інстанції не дав належної оцінки цим обставинам та не звернув уваги на те, що збереження сім'ї суперечить інтересам позивачки та їх малолітньої дитини. На ці порушення законів не звернув уваги і апеляційний суд.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 не заперечує проти розірвання шлюбу.

За таких обставин постановлені судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 341 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 3 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2008 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким шлюб, зареєстрований 9 жовтня 1999 року, актовий запис № 441, між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження розірвати.

Після реєстарції розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 витрати в розмірі 17 (сімнадцяти) грн. у дохід держави та на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 17 (сімнадцяти) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 7 грн. 50 коп.

Рішення оскарженню не підлягає.