Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 7 травня 2007 року,

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із названим позовом.

Зазначала, що 17 серпня 2006 року між нею та приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір підряду, за умовами якого відповідачка зобов'язалася виготовити за її ескізом меблі протягом 1,5 місяця з моменту укладення договору, а вона зобов'язалася прийняти роботу та оплатити її. Загальна вартість робіт за договором складала 14100 грн., з яких в день підписання договору нею було сплачено 10000 грн.

Оскільки у визначений договором строк, ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань не виконала, позивачка просила суд стягнути з відповідачки на її користь 10000 грн. авансу, 2115 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання, а також 10000 грн. для відшкодування завданої моральної шкоди.

В подальшому ОСОБА_1, в зв'язку з поверненням суми авансу, змінила розмір позовних вимог та просила суд стягнути з відповідачки на її користь 9306 грн. пені за період з 2 по 23 жовтня 2006 року, 10000 грн. для відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 7 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 7 травня 2007 року, позов задоволено частково: стягнуто з відповідачки на користь ОСОБА_1 9306 грн. пені за період з 2 жовтня по 23 жовтня 2006 року, 1000 грн. компенсації моральної шкоди та судові витрати, а в решті вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 214 цього Кодексу - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Вирішуючи спір в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що моральна шкода позивачці була заподіяна неналежним виконанням відповідачкою укладеного між сторонами договору підряду та порушенням прав позивачки, як споживача послуги.

Однак, встановлені судами обставини не давали підстав для задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно діючого законодавства особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або у випадках, передбачених нормами Цивільного кодексу України (435-15) , а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди, зокрема, Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 5) ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Судами не встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору обумовлювалася можливість відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, суд не мав правових підстав для часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань щодо виготовлення меблів на замовлення загрози життю й здоров'ю позивачки не становило.

Апеляційний суд, у порушення ст. 303 ЦПК України, на зазначені порушення уваги не звернув та залишив рішення місцевого суду в цій частині без змін.

Оскільки судові рішення в цій частині відповідають фактичним обставинам справи, але судами неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за можливе ухвалені судові рішення відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України частково скасувати та ухвали нове рішення, яким у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" - у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Встановивши факт неналежного виконання відповідачкою договору підряду, судами вірно задоволені вимоги щодо стягнення пені, а наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів у цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 7 травня 2007 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати. У задоволенні вимог ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.