Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ) "Суха Балка", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривий Ріг про відшкодування шкоди,

У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1977 року по 1978 рік працював на шахті "Фрунзе", яка є структурним підрозділом ВАТ "Суха Балка" бурильником у шкідливих підземних умовах, де і був спричинена шкода його здоров'ю. Висновком МСЕК у 1978 році позивачу було встановлено 40 % втрати професійної працездатності. Згідно висновку МСЕК від 5 квітня 1982 року йому було встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково. З 1 грудня 1993 року до 1 квітня 1994 року ОСОБА_1 відповідачем ВАТ "Суха Балка" проводились виплати відшкодування шкоди, спричиненої його здоров'ю із розрахунку середнього заробітку бурильника, з врахування ступеня втрати працездатності 40 %. Починаючи з 1 липня 1994 року ВАТ "Суха Балка" не застосовував коефіцієнт підвищення тарифних ставок. Позивач просив стягнути на його користь з ВАТ "Суха Балка" заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку за період з 1 липня 1994 року по 1 квітня 2001 року у розмірі 12 042 грн. 67 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку виплат щомісячних платежів у розмірі 10 521 грн. 83 коп., а також з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривий Ріг одноразово заборгованість по щомісячних виплатах у розмірі 21 387 грн. 88 коп. Крім того, просив стягнути компенсацію втрати частини щомісячних виплат у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 3 373 грн. 98 коп. та стягнути з Фонду щомісячні страхові виплати, починаючи з 1 травня 2005 року у розмірі 879 грн. 39 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок або припинення виплат.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2005 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Суха Балка" на користь ОСОБА_1 одноразово заборгованість по виплатах відшкодування втраченого заробітку та компенсацію втраченого заробітку у розмірі 30 406 грн. 69 коп., на користь держави державне мито у розмірі 304 грн. 06 коп. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривий Ріг одноразово заборгованість по щомісячних виплатах у розмірі 21 413 грн. 10 коп. та зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривий Ріг виплачувати ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 1 травня 2005 року до зміни обставин по 880 грн. 18 коп. В решті позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2006 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2005 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Суха Балка" просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що починаючи з 1994 року, відповідач не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок і невірно зробив розрахунок сум відшкодування шкоди ОСОБА_1 у результаті чого такі суми були незаконно занижені. У подальшому товариством також неправильно застосовувалися або ж не застосовувалися взагалі коефіцієнти підвищення тарифних ставок працівників підприємства. Після передачі товариством документів відділенню Фонду, останнє також неправильно виплачувало позивачеві суми відшкодування шкоди, а тому визначені ОСОБА_1 суми підлягають стягненню з відповідачів.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

З 1 липня 1993 року до 11 липня 2001 року, тобто під час виникнення спірних правовідносин, діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (далі-Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , які є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини по відшкодуванню власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

Пунктом 41 указаних Правил встановлено, що якщо заяву про відшкодування потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визнання МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування проводиться з дня подання заяви.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , п.22, виплати призначені, але своєчасно не одержані, потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Проте суди зазначених положень законодавства, а також роз'яснення Пленуму Верховного суду України не врахували й стягнули недоплачені виплати за період, починаючи з липня 1994 року.

Відповідно до абзацу 6 пункту 28 Правил перерахований або не нарахований розмір втраченого заробітку в перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Судом належним чином, в порушення вимог ст.ст. 202, 202-1, 203 ЦПК України (1963 року), який діяв на час розгляду справи не було визначено характер спірних правовідносин, всупереч зазначених Правил стягнув на користь позивача заборгованість з щомісячних виплат відшкодування частини втраченого заробітку за весь період, а також не витребував від відповідача відомості про розмір середнього заробітку по професії позивача на кожний момент підвищення тарифних ставок за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, внаслідок чого не визначився з відповідністю розміру суми відшкодування шкоди, нарахованої позивачу, установленим обмеженням.

Суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не перевірив доводи апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, залишив рішення районного суду без змін.

За таких обставин, постановлені судові рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.