813/706/14 Про визнання протиправними дії Митниці щодо вимог сплатити грошові кошти, викладені у претензіях - 05.04.2017 Прийняття

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів (далі - Митниця), третя особа: Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, у якому просив: визнати протиправними дії Митниці щодо вимог сплатити грошові кошти, викладені у претензіях: № 10/17 - 4087, № 10/17 - 4091, № 10/17 - 4090, № 10/17 - 4089, № 10/17 - 4086, № 10/17 - 4084, № 10/17 - 4083, № 10/17 - 4082, № 10/17 - 4080, № 10/17 - 4079, № 10/17 - 4101, № 10/17 - 4100, № 10/17 - 4099, № 10/17 - 4098, № 10/17 - 4097, № 10/17 - 4095, № 10/17 - 4094, № 10/17 - 4093, № 10/17 - 4092 від 16 вересня 2013 року, винесених стосовно позивача на загальну суму 7840070,45 грн.; визнати протиправними і скасувати вказані претензії Митниці.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Касаційна скарга серед іншого мотивована тим, що оспорювані у справі претензії не є актами індивідуальної дії, на підставі яких у позивача виникають певні обов'язки, а тому не можуть бути скасовані у межах цього позову.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_5 та Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України просили залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав, просив задовольнити її з підстав, викладених в ній, представники третьої особи заперечили проти касаційної скарги, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що протягом 2011 - 2012 років позивач через митну територію України з Республіки Польща до Республіки Молдова здійснював вантажні перевезення автомобільним транспортом з використанням книжок міжнародних дорожніх перевезень (МДП) АХ69598946, АХ66569409, ХВ67907627, GX67918407, МХ67918409, ХК69567287, XF67904141, XC67906555, XW69567889, YX69594009, XZ67906554, DX67918406, VX67907878, VX66570428, XZ66561767, YX67907626, RX67904142, XE67907628, UX66572857 в митному режимі "транзит".

Митниця 16 вересня 2013 року направила позивачу претензії, згідно з якими на підставі п. 2 ст. 11 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (далі - Конвенція) відповідач виставив дійсні вимоги по факту порушення процедури МДП при перевезенні вантажу територією України з використанням книжок МДП, а саме: № 10/17 - 4087 по книжці МДП №АХ69598946 на суму 122075,80 грн., № 10/17 - 4091 по книжці МДП №АХ66569409 на суму 844957,25 грн., № 10/17 - 4090 по книжці МДП №ХВ67907627 на суму 452812,45 грн., № 10/17 - 4089 по книжці МДП №GX67918407 на суму 696496,92 грн., № 10/17 - 4086 по книжці МДП №МХ67918409 на суму 335510,41 грн., № 10/17 - 4084 по книжці МДП №ХК69567287 на суму 855920,40 грн., № 10/17 - 4083 по книжці МДП №XF67904141 на суму 580708,81 грн., № 10/17 - 4082 по книжці МДП №XC67906555 на суму 504511,74 грн., № 10/17 - 4080 по книжці МДП №XW69567889 на суму 58037,62 грн., № 10/17 - 4079 по книжці МДП №YX69594009 на суму 122653,97 грн., № 10/17 - 4101 по книжці МДП №XZ67906554 на суму 452814,54 грн., № 10/17 - 4100 по книжці МДП №DX67918406 на суму 456890,53 грн., № 10/17 - 4099 по книжці МДП №VX67907878 на суму 513201,05 грн., № 10/17 - 4098 по книжці МДП №VX66570428 на суму 69840,82 грн., № 10/17 - 4097 по книжці МДП №XZ66561767 на суму 82146,04 грн., № 10/17 - 4095 по книжці МДП №YX67907626 на суму 778881,82 грн., № 10/17 - 4094 по книжці МДП №RX67904142 на суму 308571,13 грн., № 10/17 - 4093 по книжці МДП №XE67907628 на суму 556146,97 грн., № 10/17 - 4092 по книжці МДП №UX66572857 на суму 47892,18 грн.

Відповідно до змісту претензій відповідач на підставі ч. 7 ст. 8 Конвенції запропонував ФОП ОСОБА_5 протягом встановленого законодавством терміну з дня направлення вимог сплатити передбачені законодавством обов'язкові платежі на загальну суму 7840070,45 грн. у відповідності до поданих розрахунків. Також позивача повідомлено, що у випадку несплати претензій протягом трьох місяців з дати їх отримання, матеріали претензій будуть направлені до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України.

Також, як встановлено судами, посадовими особами Південної митниці складені протоколи про порушення митних правил за ознаками порушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України стосовно водіїв, які перебувають у трудових правовідносинах із позивачем. Відповідно до змісту вказаних протоколів суть виявлених порушень полягає у тому, що позивач під час здійснення вантажних перевезень без дозволу митного органу вивантажував і залишав на території України вантаж (товар) без сплати до Державного бюджету України передбачених законодавством платежів. При цьому, замість ввезеного товару завантажувався інший товар. Вказані факти мали місце у січні - травні 2012 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з незаконності оспорюваних претензій та дій відповідача щодо їх пред'явлення. Також суди виходили з того, що позивач обрав належний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки статтею 29 Митного кодексу України передбачено право оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб митних органів безпосередньо до суду. Водночас подальша чинність вимог Митниці про сплату коштів у сумі 7840070,45 грн. породжує у позивача обов'язок їх сплати безпосередньо до Державного бюджету України або задоволення зворотної вимоги Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України у регресному порядку, як солідарного боржника за вказаним зобов'язанням.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України та не погоджується з наведеними висновками судів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 Митного кодексу України (чинного на час вчинення позивачем відповідних перевезень) переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів та їх конфіскацію, а також конфіскацію товарів та транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України.

Водночас, ч. 1 ст. 483 МК України (чинного на цей час) передбачено, що Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до ч. 2 ст. 460 МК України перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості, виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (CMR).

Згідно з ч. 1 ст. 461 МК України за порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) конфіскація.

Відповідно до ст. 527 МК України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

Так само у ст. 391 МК України (чинного на час здійснення позивачем відповідних перевезень) було визначено, що У справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі; 4) про порушення кримінальної справи про контрабанду.

Таким чином, у випадку порушення перевізником митних правил належним способом притягнення такого перевізника до відповідальності є розгляд справи про порушення митних правил та прийняття за результатами її розгляду відповідної постанови. У цьому випадку належним способом захисту порушених прав перевізника є оспорення законності такої постанови у судовому порядку, а митний орган як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність прийняття такого щодо перевізника. На підставі такого рішення (постанови) у перевізника виникає обов'язок понести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

У справі яка розглядається, Митниця на підставі положень Конвенції надіслала позивачу (перевізнику) оспорювані претензії, в яких запропонувала ФОП ОСОБА_5 протягом встановленого законодавством терміну з дня направлення вимог сплатити передбачені законодавством обов'язкові платежі на загальну суму 7840070,45 грн. Також позивача повідомлено, що у випадку несплати суми претензій протягом трьох місяців з дати їх отримання, матеріали претензій будуть направлені до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Конвенції гарантійне об'єднання бере на себе зобов'язання сплачувати належні ввізні або вивізні мито і збори, а також будь-які відсотки за прострочення, які можуть належати відповідно до митних законів і правил країні, в якій виявлено порушення у зв'язку з операцією МДП. Гарантійне об'єднання зобов'язується сплачувати згадані вище суми в порядку солідарної відповідальності разом з особами, з яких належать ці суми. У тих випадках, коли законами і правилами тієї або іншої Договірної Сторони не передбачається сплата ввізних або вивізних мита і зборів, як це передбачено вище в пункті 1, гарантійне об'єднання зобов'язується на подібних умовах сплатити суму, що дорівнює сумі ввізних або вивізних мита і зборів та будь-яких відсотків за прострочення.

У ч. 7 ст. 8 Конвенції передбачено, що Коли настає строк платежу сум, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, компетентні органи повинні, в міру можливості, вимагати сплати цих сум у особи або осіб, з яких безпосередньо належать ці суми, до того як пред'явити позов гарантійному об'єднанню.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 11 Конвенції передбачено, що у разі неоформлення книжки МДП або якщо це оформлення було зроблено з застереженнями, компетентні органи не будуть мати права вимагати від гарантійного об'єднання сплати сум, зазначених у пунктах 1 і 2 статті 8, якщо протягом річного терміну, починаючи з дати прийняття книжки МДП для оформлення цими органами, вони не повідомили письмово гарантійне об'єднання про відмову в митному оформленні або про оформлення з застереженням. Це положення застосовується також у разі митного оформлення, отриманого протизаконним або обманним шляхом, однак у такому випадку термін встановлюється в два роки.

Вимога про сплату сум, зазначених у пунктах 1 і 2 статті 8, надсилається гарантійному об'єднанню не раніше як через три місяці з дня повідомлення цього об'єднання про відмову в митному оформленні книжки, про її оформлення з застереженням або про оформлення, одержане протизаконним чи обманним шляхом, і не пізніше, як через два роки, починаючи з того ж дня. Проте, що стосується справ, переданих на розгляд суду протягом зазначеного вище дворічного терміну, вимога про сплату перепроваджується протягом одного року з дня набуття чинності судового рішення.

Аналіз викладених вище положень Конвенцій дає підстави для висновку про те, що надсилання позивачу (перевізнику) оспорюваних у цій справі претензій є заходом досудового врегулювання спору. Вказані оспорювані претензії не є обов'язковими до виконання позивачем і на їх підставі не може бути стягнуто відповідні суми з позивача. Водночас, питання правомірності та обґрунтованості відображених у претензіях вимог та їх розмірів повинні досліджуватись відповідним судом за позовом митного органу про стягнення передбачених законодавством обов'язкових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зі змісту наведених норм процесуального закону слідує висновок, що судовому захисту підлягає тільки порушене право особи.

Як зазначає в своїх численних рішення Верховний Суд України (постанови від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15), в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Спірними претензіями Митниці від 16 вересня 2013 року відповідно до приписів Конвенції позивачу лише запропоновано сплатити відповідні платежі. Отже, такі претензії не порушують і не можуть порушувати безпосередньо права позивача та не покладають на нього жодних обов'язків. Відтак, в разі відсутності порушеного права у особи не виникає і права на його судових захист, наслідком чого є відмова в задоволенні позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.