Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року

у справі № 802/555/16-а

за позовом Військової частини А3666

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

Військова частина А3666 (далі - ВЧ А3666) звернулась в суд з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Інспекція), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 23 березня 2016 року № 0017571706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року апеляційну скаргу ВЧ А3666 задоволено повністю. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Інспекції від 23 березня 2016 року № 0017571706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погодився, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВЧ А3666 перерахувала єдиний внесок у зв'язку з вагітністю та пологами, на р/р № 37195202000228, що підтверджується платіжними дорученнями. Однак сплата єдиного внеску повинна була проводитися на інший розрахунковий рахунок, а саме на р/р 37196201000228.

23 березня 2016 року Інспекція відносно ВЧ А3666 прийняла рішення № 0017571706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Згідно з цим рішенням до ВЧ А3666 застосовано штрафні санкції у розмірі 13 221, 99 грн. за період з 21 січня 2015 року до 29 лютого 2016 року та нараховано пеню у розмірі 554, 60 грн.

Вказане рішення позивач оскаржив, за результатами якого рішенням Головного Управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області скаргу ВЧ А3666 залишено без задоволення, а рішення Інспекції - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Інспекцією правомірно прийнято рішення про застосування до ВЧ А3666 штрафних санкцій та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки ВЧ А3666 помилково перерахувала кошти на неналежний код бюджетного класифікатора це не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску до бюджету.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) (надалі - Закон № 2464-VI (2464-17) ).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 1 частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 3 частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Чинним законодавством передбачено обов'язок сплати платником податків єдиного внеску у встановлені законом строки, а також передбачена відповідальність за порушення таких строків сплати.

Судами встановлено, що ВЧ А3666 було сплачено єдиний внесок з допомоги по вагітності та пологам жінкам з числа військовослужбовців, у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України ( ПК України (2755-17) ), до Державного бюджету України, проте така сплата помилково була здійснена на інший субрахунок.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Підставою застосування даного виду санкцій є винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством.

Оскільки позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, то помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, оскільки помилкове перерахування позивачем коштів на неналежний код бюджетного класифікатора не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску до бюджету, та ним самостійно нараховано зобов'язання за зазначеним платежем, застосування до позивача штрафу і пені є неправомірним.

Дана правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 16 червня 2015 року по справі № 21-377а15.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області відхилити, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.