Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в письмовому провадженні касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до прокуратури Одеської області, керівника прокуратури Одеської області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді за касаційною скаргою позивача на судові рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року, Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати незаконним наказ керівника прокуратури Одеської області від 14 грудня 2015 року № 3137к про його звільнення з посади прокурора прокуратури м. Іллічівська Одеської області у зв'язку з реорганізацією прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури;

поновити на попередній посаді.

Посилався на незаконність звільнення, тому ще не було правових підстав до проведення атестації відносно нього та фактичного скорочення численності або штату працівників прокуратури м. Іллічівська Одеської області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року, залишеною без змін Одеським апеляційним адміністративним судом від 23 лютого 2016 року, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із законності звільнення, тому що ОСОБА_4 не виявив бажання пройти тестування на посаду прокурора місцевої прокуратури.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що у керівництва прокуратури не було правової потреби для проведення тестування на зайняття вакантної посади.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в письмовому провадженні.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема наказу Заступника Генерального прокурора України - прокурора Одеської області від 14 грудня 2015 року № 3137к ОСОБА_4 звільненого з посади прокурора прокуратури м. Іллічівська Одеської області за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ) у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП (322-08) ), роз'яснень, викладених в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. (v0009700-92) (з подальшими змінами і доповненнями) "Про практику розгляду судами трудових спорів", реорганізація - це одна із форм припинення юридичної особи, за якою всі права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. Факт самої реорганізації не дає підстав до звільнення працівника, оскільки, як зазначено у частині третій статті 36 КЗпП, у разі реорганізації підприємства, установи, організації дія трудових договорів працівників продовжується. Звільнення працівників в такому випадку можливе лише у випадку скорочення штатів або численності працівників. Законом України № 1697-VІІ (1697-18) передбачено реорганізацію прокуратури України, в тому числі й прокуратури м. Іллічівська Одеської області, де працював позивач перед звільненням. Як зазначено у статті 7 цього Закону, систему прокуратури України становлять:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Згідно з пунктом 5.1 розділу XIII Перехідних положень вище згаданого Закону (в редакції Закону України від 02.07.2015 р. N 578-VIII (578-19) ) до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону:

1) прокурорами місцевих прокуратур призначаються:

а) особи, які не мають досвіду роботи в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування та подальшого стажування строком до одного року. На таких осіб поширюються вимоги частин першої та п'ятої статті 27 цього Закону, крім вимоги щодо наявності стажу роботи в галузі права;

б) особи, які мають досвід прокурорської діяльності, проте на день набрання чинності цим Законом не працюють в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування;

в) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом (578-19) працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України .

У зв'язку з реорганізацією прокуратури змінилися назви посад та функціональні обов'язки працівників прокуратури.

Виходячи зі змісту наведених норм, обов'язковою підставою для призначення на посаду прокурора місцевої прокуратури до набрання чинності положень, передбачених абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ Прикінцевих положень, є успішне проходження тестування.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, ОСОБА_4 від проходження тестування відмовився, тому суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про безпідставність позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Зокрема стаття 60 Закону № 1697-VІІ, яка визначає підстави для звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, застосовується до новостворених прокуратур. В той же час питання реорганізації прокуратури, призначення на посади прокурорів, їх звільнення у зв'язку з утворенням прокуратур, передбачених статтею 7 згаданого Закону, вирішується за правилами перехідних та прикінцевих положень Закону № 1697-VІІ (1697-18) . Закон України № 1697-VІІ (1697-18) у визначеному порядку неконституційним не визнався, тому його положення повинні застосовуватися. За правилами, викладеними у статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

При офіційному тлумаченні статті 58 Конституції України Конституційний Суд України в Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), вказав на те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події (факту) застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а судові рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року, Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.