Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Міністерства аграрної політики та продовольства України до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року,-

У квітні 2016 року Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови відповідача у виконавчому провадженні № 49740474 від 31 березня 2016 року про накладення штрафу в розмірі 680 грн. та від 31 березня 2016 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 1360 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення зазначених в ній недоліків протягом 7 днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3031,60 грн.

На виконання зазначеної ухвали Міністерство аграрної політики та продовольства України надіслало до суду платіжне доручення від 12 вересня 2016 року, відповідно до якого судовий збір ним сплачено у розмірі 1515,80 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України повторно залишено без руху, для повного виконання ухвали суду від 21 вересня 2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 серпня 2016 року повернуто у зв'язку з несплатою судового збору в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року та направлення справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що даний спір має майновий характер.

З огляду на те, що особи, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились, суд, на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вона не відповідає вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не оплачена судовим збором у розмірі встановленому Законом України "Про судовий збір" (3674-17) за вимоги немайнового характеру.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали про усунення недоліків в частині оплати судового збору згідно вимог Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року (3674-17) 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Таким чином, звернення до суду з вимогами про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

З огляду на те, що спір зводиться до оскарження позивачем постанов відповідача, як суб'єкта владних повноважень, про стягнення виконавчого збору в розмірі 1360 грн. та накладення штрафу в розмірі 680 грн., такі позовні вимоги носять майновий характер у розумінні чинного законодавства.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до апеляційної скарги.

Частиною 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно вимог частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Дійсно, порядок сплати та ставки судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (3674-17) .

Так, статтею 4 цього Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до цієї ж статті за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа-підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

За подання апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була подана позивачем у квітні 2016 року, а апеляційна скарга 3 вересня 2016 року.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" у 2016 році мінімальну заробітну плату установлено у місячному розмірі з 1 січня - 1378 грн.

Тобто, з урахуванням положень статті 4 Закону України "Про судовий збір", ціна позову складає - 2040 грн.

В свою чергу 1,5 відсотка від ціни позову дорівнює 30,60 грн., тобто менше мінімальної заробітної плати встановленої у 2016 році, а тому судовий збір, який підлягає сплаті при зверненні з майновим позовом складає 1378 грн.

Матеріали справи містять додане позивачем до позову платіжне доручення від 21 квітня 2016 року № 184 про сплату судового збору у сумі 1378 грн., що відповідає розміру судового збору, який має сплати позивач за подання позову майнового характеру.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 21 вересня 2016 року, щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, позивачем 30 вересня 2016 року надіслано платіжне доручення № 689 від 12 вересня 2016 року, згідно якого сплачено судовий збір у сумі 1515,80 грн., що в свою чергу становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви та відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір" (3674-17) .

Отже, зобов'язуючи позивача сплатити судовий збір у сумі 3031,60 грн. за подання апеляційної скарги виходячи з того, що позовні вимоги носять немайновий характер, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, а тому судове рішення про повернення апеляційної скарги у звя'зку зі неповним виконанням ухвали суду від 21 вересня 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначені положення законодавства суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку повертаючи апеляційну скаргу позивачу, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження апеляційного розгляду.

За приписами частин 1 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.