Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Калашнікової О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення про відмову у перерахунку пенсії, зобов'язання до вчинення певних дій, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - Управління ПФУ), в якому просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії у розмірі 80% місячної чинної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області від 12 квітня 2016 року № 18-284вих-16;

скасувати рішення відповідача від 14 квітня 2016 року щодо відмови у перерахунку пенсії;

зобов'язати відповідача здійснити, починаючи з грудня 2015 року, перерахунок призначеної пенсії в розмірі 80% від розміру заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Луганської області від 12 квітня 2016 року № 18-284вих-16, без обмеження максимального розміру;

зобов'язати відповідача виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією за період з грудня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пенсію позивачці було призначено на підставі статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (в редакції від 11 березня 2002 року), тобто внесення законодавчих змін в правове регулювання зазначеної сфери правовідносин. Відтак, на переконання позивачки, перерахунок призначеної їй пенсії теж повинен здійснюватися у відповідності до норм вказаної вище статті (в редакції Закону, чинного станом на дату призначення пенсії), тоді як положення нового Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) , а також Закону України від 2 березня 2015 року № 213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" (213-19) до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Попаснянський районний суд Луганської області постановою від 18 травня 2016 року позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників органів прокуратури на підставі довідки прокуратури Луганської області від 12 квітня 2016 року № 18-284вих-16.

Скасував рішення Управління ПФУ від 14 квітня 2016 року "Про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1".

Зобов'язав Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" у розмірі 80 відсотків від розміру чинної заробітної плати відповідної категорії працівників органів прокуратури, зазначеної у довідці від 12 квітня 2016 року № 18-284вих-16, виданій прокуратурою Луганської області, з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру пенсії та з урахуванням проведених виплат.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 21 грудня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції і прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його постанову і прийняти нову про задоволення позову.

Відповідач у письмових запереченнях зазначив про те, що станом на дату звернення позивачки про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) правових підстав для такого проведення перерахунку пенсії немає, відтак у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 24 вересня 2013 року їй призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-ХІІ (1789-12) ) в розмірі 80 % від суми заробітної плати.

За наказом Генерального прокурора України від 1 квітня 2014 року № 415к ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора прокуратури Попаснянського району Луганської області за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII, що підтверджується записами в трудовій книжці.

14 квітня 2016 року позивач звернулася до Управління ПФУ із заявою про перерахунок призначеної їй пенсії за вислугу років на підставі заробітку працівників прокуратури, додавши довідку прокуратури Луганської області від 12 квітня 2016 року № 18-284вих-16. Відповідно до цієї довідки заробітна плата з 15 грудня 2015 року прокурора місцевої прокуратури складає 12458,17 грн. Довідка видана для пред'явлення в Пенсійний фонд України для перерахунку пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року (505-2012-п) (зі змінами внесеними, згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 506 від 6 жовтня 2014 року (506-2014-п) , № 763 від 30 вересня 2015 року (763-2015-п) ), з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 9 грудня 2015 (1013-2015-п) року. Зазначено, що посаду старшого прокурора прокуратури змінено на посаду прокурора прокуратури відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ).

За наслідками розгляду заяви Управління ПФУ прийняло рішення від 14 квітня 2016 року, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії по заробітку згідно із Законом України "Про прокуратуру" (1697-18) за її заявою від 14 квітня 2016 року. Таке рішення мотивовано тим, що станом на дату звернення з цією заявою чинним є Закон № 1697-VII (1697-18) , статтею 86 якого передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На даний час Кабінет Міністрів України не визначив порядку перерахунку пенсії працівникам прокуратури. Крім того, відповідно до положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) (далі - Закон Закон № 213-VIII (213-19) ) з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про прокуратуру" (1697-18) не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності встановленого порядку перерахунку пенсії, нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини 13 та 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Суд апеляційної інстанції натомість вважає, що право на перерахунок пенсії виникає та може реалізовуватися на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин, що є підставою для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу. З огляду на чинне законодавче регулювання правовідносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення працівників прокуратури, зокрема в частині, що стосується перерахунку пенсій у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати, відповідач при прийнятті оскарженого рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

За частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції цього Закону, яка діяла станом на дату призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Стосовно підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорів, то норми відповідно змісту було передбачено частинами тринадцятою і вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Так, у справі встановлено, що пенсію позивачу призначено з вересня 2013 року. Станом на дату призначення пенсії положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ передбачали її виплату в розмірі 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв'язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.

Проте станом на дату звернення позивачки із заявою про перерахунок її пенсії (14 квітня 2016 року) правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.

З 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIII (213-19) (крім, зокрема, положень пункту 15 розділу І цього Закону (стосуються внесення змін до статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру"), які набрали чинності з 25 квітня 2015 року) частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ замінено чотирма частинами в новій редакції (п'ятнадцятою-вісімнадцятою). Зокрема, частина п'ятнадцята (в новій редакції цієї статті) серед іншого передбачає, що "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

З приводу умов і порядку перерахунку такої пенсії, то з 1 січня 2015 року частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено в новій редакції (згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) ), відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Водночас, пунктом 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII (213-19) (набрав чинності з 1 квітня 2015 року) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу" (889-19) , "Про прокуратуру" (1697-18) , "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , "Про статус народного депутата України" (2790-12) , "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу" (4038-12) , "Про Національний банк України" (679-14) , "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) , "Про дипломатичну службу" (2728-14) , Податкового та Митного кодексів України (4495-17) , Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Крім того, з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII (1697-18) (за винятком окремих його положень), який теж містить положення щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури (стаття 86).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Закону № 1697-VII (1697-18) з набранням чинності цим Законом таким, що втратив чинність, з-поміж інших, є Закон № 1789-ХІІ (1789-12) , крім '…' частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 '…'.

Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 1798-ХІІ (1789-12) , містились у частинах тринадцятій, вісімнадцятій статті 50-1 цього Закону, відтак з набранням чинності Законом № 1697-VII (1697-18) ці положення статті 50-1 втратили чинність.

Що стосується правового регулювання перерахунку пенсії за Законом № 1697-VII (1697-18) , то згідно з частиною тринадцятою статті 86 цього Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 24 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) ) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отож, станом на дату звернення позивачки із заявою про перерахунок її пенсії за вислугу років положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (крім частин третьої, четвертої, шостої, одинадцятої) втратили чинність згідно з Законом № 1697-VII (1697-18) . Натомість визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за Законом № 1697-VI (1697-18) віднесено до відання Кабінету Міністрів України, який мав би ці правовідносини врегулювати.

За відсутності урядової постанови щодо умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це спершу було передбачено частиною вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а згодом - частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII) в Управління ПФУ немає правового механізму для перерахунку.

Беручи до уваги наведене вище, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що за відсутності нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій (зокрема у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати) працівників прокуратури підстав для такого перерахунку немає. Тому відповідач, відмовляючи позивачці у перерахунку пенсії з підстав, про які зазначено вище, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно аргументів позивача про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми законодавства, яке діяло станом на дату призначення пенсії, то такі, на думку колегії суддів, ґрунтуються на помилковому і довільному трактуванні положень законодавства в сфері пенсійного забезпечення працівників прокуратури. Такої ж думки колегія суддів і про висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності постанови уряду про порядок перерахунку пенсій, до правовідносин в цій сфері слід застосовувати положення частини тринадцятої і вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (які втратили чинність згідно із Законом № 1697-VII (1697-18) ).

Щодо посилання у цій справі на правову позицію Верховного Суду України, висловлену, зокрема, у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13), а також від 17 грудня 2013 року (справа № 21-445а13) слід відзначити, що висновки, яких дійшов Верховний Суд України у цих справах зроблено за інших фактичних обставин і правового регулювання спірних відносин. З часу призначення позивачці пенсії відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у сфері пенсійного забезпечення працівників прокуратури відбулися суттєві законодавчі зміни, зокрема в частині перерахунку вже призначених пенсій, яким суд першої інстанції при прийнятті своєї постанови не надав належної правової оцінки.

Крім того, за змістом наведених вище положень пункту 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 213-VIII (213-19) у зв'язку з неприйняттям до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх, в тому числі й спеціальних, пенсій, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсію/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, у тому числі відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) .

Рішенням від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 (v004p710-16) Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення пункту 5 розділу ІІІ Закону № 213-VIII (213-19) , але тільки в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) . Оскільки щодо конституційності решти законодавчих положень пункту 5 розділу ІІІ Закону № 213-VIII (213-19) Конституційний Суд України рішення не приймав, такі залишаються чинними.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.