6-26800кс04 Про визнання договорів відчуження квартири недійсними, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення - 27.12.2006 Прийняття

розглянувши справу за позовом ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, товарної біржі "Смарагд-Південь", ОСОБА_7, третя особа відділ опіки та піклування Дніпровського районного виконавчого комітету м. Херсона про визнання договорів відчуження квартири недійсними, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та вселення,

У жовтні 2003 року ОСОБА_8 звернулась до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 із зазначеним позовом. Позивачка зазначала, що вона є опікуном недієздатної дочки ОСОБА_9 та її малолітнього сина - ОСОБА_1, який в даний час проживає з нею та перебуває на її утриманні.

Дочці та її сину належала на праві власності квартира АДРЕСА_1.

При оформленні опікунства їй стало відомо, що ні дочка, ні її син у вказаній квартирі не проживають, оскільки належна дочці квартира у розмірі Ѕ частини конфіскована в доход держави, а належна внукові Ѕ частина була неодноразово продана відповідачами, в результаті чого малолітній ОСОБА_1 залишився без житла.

Вважаючи, що угоди про відчуження належної малолітньому ОСОБА_1 Ѕ частки в квартирі АДРЕСА_1 укладені в порушення вимог діючого законодавства та ущемляють його майнові права, позивач просила визнати недійсними: укладені на біржі "Смарагд- Південь" договір купівлі продажу Ѕ частини вказаної квартири НОМЕР_1; договір купівлі- продажу цієї ж квартири НОМЕР_2; договір купівлі- продажу квартири НОМЕР_3 та договір дарування спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом НОМЕР_4. Сторони повернуто в попередній стан і вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

У судовому засіданні ОСОБА_8 доповнила заявлені вимоги і просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою її внуком шляхом виселення з неї ОСОБА_7 з наведених у первинній позовній заяві підстав.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 23 лютого 2004 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2004 року рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 23 лютого 2004 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалене рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, за станом на серпень 2000 року належала в рівних частках ОСОБА_9 та її малолітньому синові ОСОБА_1.

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого товарною біржею "Алмаз" 22 серпня 2000 року, належна ОСОБА_9 Ѕ частина квартири, як конфіскована, продана державою ОСОБА_2 Дану угоду сторони не оспорюють.

13 вересня 2000 року частина квартири, що належала малолітньому ОСОБА_1 була продана ОСОБА_3 невстановленою особою, за обставин, що вказують на кримінально-карні дії останньої в спірних правовідносинах.

Покупець ОСОБА_3 та ОСОБА_2, вказують на участь у здійсненні продажу матері неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_9

В послідуючому 14 вересня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали належну їм спірну квартиру ОСОБА_4, який 23 вересня 2000 року продав її ОСОБА_5

18 червня 2003 року ОСОБА_5 подарувала квартиру ОСОБА_7, посвідчивши договір нотаріально.

При розгляді спору в суді першої інстанції ОСОБА_7 пояснив, що насправді квартира йому не подарована, а продана.

В суді апеляційної інстанції на підтвердження придбання спірної квартири на умовах договору купівлі продажу ОСОБА_7 через свого представника надав копію рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 10 серпня 2004 року, яке набрало законної сили і яким визнано угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - дійсною і визнано за ОСОБА_7 право власності на вказану квартиру.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсними всі зазначені вище угоди, укладені щодо спірної квартири, у тому числі договір дарування на ім'я ОСОБА_7, суд виходив з того, що на підставі статті 51 ЦК УРСР в редакції 1963 року угода, укладена неповнолітнім, який не досяг 15 років, крім дрібної побутової угоди, є незаконною, а тому кожна із сторін у такій угоді зобов'язана повернути другій стороні все одержане нею за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі, відшкодувати його вартість у грошах.

Проте, неповнолітній ОСОБА_1 належну йому Ѕ частину спірної квартири не продавав і участі в угоді не приймав.

Більше того, позивачка просила визнати оспорені нею угоди не із зазначену судом підстави, а на підставі статті 48 ЦК УРСР, про що свідчить зміст її позовної заяви та пояснення при розгляді справи.

Оскільки як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7, який є власником спірної квартири, на день вирішення судом спору проживає в ній разом з малолітньою донькою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, і є добросовісним набувачем, квартира, придбана ним за плату у ОСОБА_5, яка мала право її відчужувати на підставі правовстановлюючого документа, і права власності останнього, підтвердженого судовим рішенням від 10 серпня 2004 року, яке набрало законної сили, тому колегія суддів вважала, що підстави для задоволення заявленого в даній справі позову відсутні.

Крім того, при будь-яких обставинах, маючи на праві власності лише Ѕ частину квартири, яка до того ж є однокімнатною, власник, в інтересах якого діє позивачка, не в праві витребувати всю квартиру та вимагати її звільнення.

Оскільки встановлені при розгляді справи обставини, що мають значення для вирішення спору, давали апеляційному суду можливість зробити висновок про необґрунтованість заявлених ОСОБА_8 вимог, які задоволені судом першої інстанції, в результаті неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважала можливим та необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з наведених вище підстав.

При цьому колегія суддів вважала за необхідне зазначити, що позивачка володіє іншими передбаченими цивільним законодавством засобами захисту прав неповнолітнього, в інтересах якого вона діє, зокрема шляхом пред'явлення позову до особи, яка провела відчуження належної малолітньому частки в спірній квартирі, за відсутності права на це, про стягнення дійсної вартості втраченого майна відповідно до статей 440 ЦК УРСР 1963 року.

Проте з такими висновками у повній мірі погодитись не можна, оскільки їх зроблено без повного дослідження обставин справи, прав і обов'язків сторін. Щодо укладення 13 вересня 2000 року угоди, за якою частина квартири, що належала неповнолітньому ОСОБА_1 була продана ОСОБА_3 невстановленою особою.

Тобто ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не заперечено право власності неповнолітнього ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Враховуючи зазначені обставини, вважати рішення апеляційного суду обґрунтованим у цій частині немає підстав.

Не можна погодитись і з висновком суду першої інстанції у цій частині, тому рішення суду апеляційної інстанції та суду першої інстанції підлягають скасуванню в цій частині, оскільки судом не перевірено чи не порушено права неповнолітнього, чи були дотримані вимоги закону при вчиненні дій по відчуженню майна, яке належить неповнолітньому, хто представляв його інтереси, чи була згода органу опіки та піклування, чи було дотримано вимоги закону та інструкції при вчиненні цієї нотаріальної дії, чи були повноваження у особи, яка вчиняла ці дії.

Встановлення цих обставин має суттєве значення для захисту прав і інтересів неповнолітнього ОСОБА_1

За таких обставин рішення апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2004 року у частині відмови визнання недійсним договору купівлі-продажу частини квартири НОМЕР_1 та рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 23 лютого 2004 року про визнання недійсною угоди НОМЕР_1 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд. В решті рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 335- 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2004 року у частині відмови у визнанні недійсним договору купівлі-продажу частини квартири АДРЕСА_1 НОМЕР_1 та рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 23 лютого 2004 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини квартириАДРЕСА_1 НОМЕР_1 скасувати, а справу у цій частині направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.