Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Косенка В.Й., Григор'євої Л.І.,

Барсукової В.М., Данчука В.Г.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2005 року,

У листопаді 2004 року ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2. про стягнення суми боргу, мотивуючи тим, що 6 лютого 2002 року відповідач взяв у нього в борг 7000 доларів США із щомісячною виплатою 4 відсотків від зазначеної суми й зобов'язався повернути указану суму на його першу вимогу протягом 30 днів. 5 червня 2003 року він звернувся до ОСОБА_2. з проханням повернути вказану суму, однак відповідач відмовився її повернути, тому просив суд стягнути з ОСОБА_2. на його користь 7000 доларів США - суму основного боргу, що еквівалентно 38500 грн., а також відсотки, передбачені договором позики, які ОСОБА_2. зобов'язувався виплачувати щомісячно в розмірі 27520 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 1500 грн. і витрати, пов'язані зі сплатою державного мита, у розмірі 660 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2005 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2. про стягнення суми боргу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 38500 гривень, 2021 гривню 25 копійок - 3 відсотки річних з часу виникнення зобов'язань за договором позики до постановлення рішення, 1500 гривень витрат за надані юридичні послуги, державне мито в розмірі 660 гривень, а всього 42681 гривню 25 копійок.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції змінено та викладено в новій редакції. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2. про стягнення суми боргу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 38500 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 суму трьох відсотків річних - 1540 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 державне мито - 380 гривень. У решті вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга ОСОБА_2. підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 90, 94 ЦПК України (1963 року) судові виклики і повідомлення провадяться повістками, що надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, представникам громадських організацій і трудових колективів за адресою, вказаною стороною, самими цими особами або іншими учасниками справи.

Повістки разом із зворотною розпискою надсилаються рекомендованим листом або через розсильних.

Повістки про виклик, адресовані громадянам, вручаються їм під розписку. Зворотна розписка з їх підписом підлягає поверненню до суду із зазначенням часу одержання.

Згідно зі ст. 172 ЦПК України (1963 року) суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, щодо яких немає відомостей про вручення їм повісток.

Проте ці вимоги цивільного процесуального закону Малиновським районним судом м. Одеси не були виконані належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_2., який не був згідно з вимогами цивільного процесуального законодавства повідомлений про час і місце судового засідання.

Крім того, на вимогу ст. - 202-1 ЦПК України (1963 року) при вирішенні справи суд повинен: встановити наявність обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами; а також щодо правових норм, якими врегульовані ці правовідносини.

На ці вимоги закону суд першої інстанції уваги не звернув.

У порушення вимог ст.ст. 15, 30, 40, 62 ЦПК України суд належним чином не перевірив доводи і заперечення сторін щодо правильного визначення правомірності дій у спірних правовідносинах, що має суттєве значення для правильного вирішення справи, не оцінив їх поряд з іншими зібраними у справі доказами.

Указані порушення закону залишилися й поза увагою суду апеляційної інстанції.

За таких обставин судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, у зв'язку із чим рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2005 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2005 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.