Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Пшонки М.П., Прокопчука Ю.В., Романюка Я.М., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", третя особа - ОСОБА_2., ОСОБА_3., про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 вересня 2004 року,

У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 у відповідача працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 і наказом від 19 листопада 2002 року був звільнений з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 грудня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2004 року, в позові ОСОБА_1 про поновлення на роботі у відповідача було відмовлено.

У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 8 квітня 2004 року його звільнено з роботи в порушення вимог закону, в зв'язку з чим і просив задовольнити його позов.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 червня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Вінниці від 27 вересня 2004 року, позов задоволено частково, скасовані накази НОМЕР_1 та НОМЕР_2. У позові ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення компенсації за невикористану відпустку відмовлено.З відповідача на користь позивача стягнуто 46 грн. 67 коп. та 20 грн. 38 коп. - премії та добові за відрядження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 вересня 2004 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.