У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України у складі:
Головуючого: Сеніна Ю.Л.
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Романюка
Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 до УМВС України у Вінницькій області про відшкодування
шкоди,
в с т а н о в и л а :
У січні та жовтні 2001 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулись
до суду з позовом до УМВС України у Вінницькій області про
відшкодування шкоди, мотивуючи тим, що 20 серпня 2003 року сталась
дорожньо-транспортна пригода і Немирівським РВ УМВС України у
Вінницькій області була порушена кримінальна справа, де вони були
визнані потерпілими. Проте розслідування по даній справі до даного
часу не завершене і кримінальна справа втрачена в УМВС України у
Вінницькій області, а обвинувачений знаходиться у розшуку.
Вважаючи, що з вини УМВС не захищені їх права як потерпілих, чим
їм заподіяна моральна шкода, позивачі просили стягнути з УМВС
України у Вінницькій області по 100 000 грн на користь кожного з
них на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 лютого
2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Вінницької області від 19 травня 2003 року, частково задоволено
позовні вимоги і з УМВС України у Вінницькій області на користь
позивачів стягнуто по 3000 грн кожному на відшкодування моральної
шкоди.
У своїй касаційній скарзі УМВС України у Вінницькій області
просить скасувати судові рішення і справу направити на новий
судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом
норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того,
що з вини працівників УМВС через втрату кримінальної справи, а
потім зупинення розслідування і розшук обвинуваченого ОСОБА_3., не
вжиття достатніх оперативних заходів по розшуку ОСОБА_3.,
позивачам, які отримали тілесні ушкодження, заподіяно моральну
шкоду, оскільки вони не мають можливості стягнути з винного
витрачені на лікування кошти, втратили віру в справедливість та
гуманність правоохоронних органів.
При цьому суд послався на положення ст.440-I ЦК України 1963
( 1540-06 ) (1540-06)
року.
Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки суд
при вирішенні спору застосував не той закон, який слід було
застосувати.
Згідно зі ст.5 Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ) (565-12)
у разі
невиконання працівниками міліції вимог, встановлених цією статтею,
особа, права якої були порушені... може звернутися до суду із
заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.
Відповідно до положень ст.25 Закону України "Про міліцію"
( 565-12 ) (565-12)
працівник міліції, який виконує свої обов'язки
відповідно до наданих законом повноважень та у межах закону, не
несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються
за рахунок держави.
Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями
органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, була
передбачена ст.443 ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року, який діяв на
час розгляду справи, та Законом України "Про порядок відшкодування
шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання,
досудового слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
, яким
передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди.
Проте суд не уточнив з яких підстав в даному випадку може
наступати відповідальність органу міліції, не залучив до участі у
справі відповідний орган Державного казначейства України, і
постановив рішення, яке суперечить чинному законодавству.
На ці недоліки не звернув уваги і апеляційний суд, залишивши
рішення суду першої інстанції в силі.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав, передбачених ст.338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст.ст.336, 338, 343, 344 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу УМВС України у Вінницькій області
задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 лютого
2003 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19
травня 2003 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Сенін Ю.Л.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.
Охрімчук Л.I.
Романюк Я.М.