Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Черпака Ю.К., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області

на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 12 лютого 2015 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області

про зобов'язання зарахувати періоди роботи до пільгового стажу та призначити пенсію за вислугу років, -

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФ України в Старобільському районі Луганської області, в якому просила визнати дії протиправними та зарахувати періоди роботи до пільгового стажу та призначити пенсію за вислугу років.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 12 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії УПФ України в Старобільському районі Луганської області та зобов'язано зарахувати в стаж позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи на посадах заступника завідувача приймального відділу, заступника завідувача галунового відділу, фармацевта ампельного відділу за завідувача галунового відділу Старобільського аптечного складу КП "Луганська обласна фармація" з 06.07.1988 року по 17.05.1999 року, а також призначити пенсію за вислугу років з 01 грудня 2014 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, УПФ України в Старобільському районі Луганської області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років.

Однак, рішенням УПФ України в Старобільському районі Луганської області № 391/02-01 від 16.01.2015 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років посилаючись на те, що фармацевти аптечних баз (складів) не мають права на пенсію за вислугу років.

Так, спірним є наявність або відсутність права позивача на зарахування до спеціального стажу роботи періодів на посаді заступника завідувача приймального відділу Старобільського аптечного складу з 06.07.1988 року по 17.05.1999 року.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, серед яких підпунктом "е" визначені працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (909-93-п) , за яким фармацевти (незалежно від найменування посад) аптек, аптечних кіосків, аптечних магазинів, контрольно-аналітичної лабораторії має право на пенсію за вислугу років.

Пунктом 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 жовтня 2011 року № 723 (z1420-11) , визначено: аптечні склади (бази) - заклад охорони здоров'я, основне завдання якого полягає в забезпеченні лікарськими засобами інших суб'єктів оптової або роздрібної торгівлі, закладів охорони здоров'я та виробників лікарських засобів шляхом здійснення ним оптової торгівлі.

Відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства охорони здоров'я № 385 від 28.10.2002 року "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою" (z0892-02) у закладах охорони здоров'я до фармацевтичних (аптечних) закладів відносяться: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що аптечний склад, на якому працювала ОСОБА_1, є закладом охорони здоров'я, а посади, на яких вона працювала, віднесено до посад фармацевтичних працівників, які надають право на пенсію за вислугу років.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності дій УПФ України в Старобільському районі Луганської області в частині відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугою років.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 12 лютого 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .