У Х В А Л А 
                    I М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 
 
     15 грудня 2006 року    м. Київ
 
Колегія  суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
                        України в складі:
 
     головуючого
     Патрюка М.В.
     суддів:
     Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В.,
     розглянувши справу  за  позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2,  треті
особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору  дарування
частини жилого будинку недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на
рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 березня 2006 року
та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від  26  вересня
2006 ( rs225859 ) (rs225859)
         року,
                      в с т а н о в и л а :
     У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд  із  вищезазначеним
позовом, посилаючись на те, що у 2005 році, зі слів  його  доньки,
йому стало відомо, що між ним та  відповідачкою  укладено  договір
дарування належної  йому  1\4  частини  жилого  будинку  АДРЕСА_1.
Договір є недійсним, оскільки  він  укладений  внаслідок  введення
його в оману відповідачкою. Наміру дарувати частину будинку він не
мав, оскільки з ОСОБА_4 ним вже був  укладений  письмовий  договір
про майбутній продаж  належної  йому  частини  будинку.  У  момент
підписання договору, через вади зору та слуху, він не розумів його
суті, а тому просив визнати його недійсним.
     Рішенням Ужгородського міськрайонного  суду  від  20  березня
2006  року,  залишеним  без   змін   ухвалою   апеляційного   суду
Закарпатської області від 26 вересня 2006 року, позов задоволено.
     У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2  просить  судові  рішення
скасувати  з  підстав  порушення  судами  норм  матеріального   та
процесуального права.
     Згідно ч.  2  ст.  324  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          підставами
касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування
судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
     Відповідно до вимог  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної  інстанції  не  може  встановлювати  або  (та)  вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в  рішенні  суду,  чи
відкинуті  ним,   вирішувати   питання   про   достовірність   або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими.
     Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи,  що  судові
рішення  ухвалено  з  додержанням  судом  норм  матеріального   та
процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.
     Відсутні  і  передбачені  ст.  338  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        
підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
     Керуючись ст. 332 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
 
                     у  х  в  а  л  и  л  а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
     Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 березня 2006
року та ухвалу апеляційного  суду  Закарпатської  області  від  26
вересня 2006  ( rs225859 ) (rs225859)
          року залишити без змін.
     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
 
     Головуючий
     М.В. Патрюк 
     Судді:
     Н.П. Лященко  Ю.В. Прокопчук