У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Романюка Я.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
відділу освіти Володимирецької районної державної адміністрації
про стягнення надбавки за вислугу років, допомоги на оздоровлення
та компенсації втрати частини заробітку через порушення строків її
виплати,
в с т а н о в и л а:
У січні 2004 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до
Володимирецької районної державної адміністрації про стягнення
надбавки за вислугу років, допомоги на оздоровлення та компенсації
втрати частини заробітної плати через порушення строків її
виплати.
Позивачка зазначала, що працювала IНФОРМАЦIЯ_1
Володимирецької загальноосвітньої шкоди № 3 і 1 вересня 2001 року
була звільнена з роботи за власним бажанням.
Посилаючись на те, що при звільненні з роботи, відповідач не
виплатив їй надбавку за вислугу років за 1997-2000 роки у розмірі
2 156 грн. 40 коп., допомогу на оздоровлення за 1998-2000 роки у
розмірі 445 грн., ОСОБА_1. просила стягнути на її користь
зазначену суму виплат, а також частину заробітної плати через
порушення термінів її виплати у розмірі 924 грн. 45 коп.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області
від 26 січня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені:
стягнуто з відділу освіти Володимирецької районної державної
адміністрації на її користь 2 156 грн. 40 коп. надбавки за
вислугу років, 445 грн. допомоги на оздоровлення, 924 грн. 45 коп.
компенсації втрати частини заробітної плати через порушення
термінів її виплати.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 15 квітня
2004 року рішення Володимирецького районного суду Рівненської
області від 26 січня 2004 року скасовано та ухвалено нове, яким в
задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення
апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в
силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Судом встановлено, що позивачка працювала IНФОРМАЦIЯ_1
Володимирецької загальноосвітньої шкоди № 3.
1 вересня 2001 року ОСОБА_1. звільнена з роботи за власним
бажанням.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь
позивачки 2 156 грн. 40 коп. надбавки за вислугу років, 445 грн.
допомоги на оздоровлення, 924 грн. 45 коп. компенсації втрати
частини заробітної плати через порушення термінів її виплати, суд
першої інстанції виходив із того, що відповідач з 1997 року по
2000 рік безпідставно не провів виплати належних позивачці
надбавок за вислугу років та не надав допомогу на оздоровлення при
наданні щорічної відпустки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у
задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із
того, що виплати педагогічним працівникам надбавок за вислугу
років, щорічної грошової винагороди та допомоги на оздоровлення не
були передбачені державними і місцевими бюджетами на 1997-2000
роки і в кошторис Володимирецького відділу освіти не закладалися.
Однак із постановленими у справі судовими рішеннями не можна
погодитися, оскільки вони ухвалені з порушенням норм матеріального
та процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
в редакції,
діючій на час виникнення спірних правовідносин, працівник міг
звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до
районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або
повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вирішуючи спір, суди обох інстанцій залишили без правової
оцінки ту обставину, що вимоги позивачки про стягнення надбавки за
вислугу років, допомоги та оздоровлення за 1997-2000 роки й
компенсації втрати частини заробітку через порушення строків його
виплати, заявлені у січні 2004 року.
При цьому суди не перевірили поважність причин пропуску
позивачкою встановленого законом строку і не обговорили питання
його поновлення.
Не можна погодитися і з висновками апеляційного суду про те,
що положення статті 57 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
не
можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки виплати
педагогічним працівникам надбавок за вислугу років, щорічної
винагороди та допомоги на оздоровлення державними і місцевими
бюджетами на 1997-2000 роки не були передбачені і в кошторис
Володимирецького відділу освіти не закладалися.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
працівник має право на оплату своєї праці відповідно
до актів законодавства і колективного договору на підставі
укладеного трудового договору.
Статтею 57 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
передбачені гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним та
іншим працівникам закладів освіти, у тому числі і виплата надбавок
за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної
відпустки, які вводяться в дію відповідно з 1 січня 1997 року та з
1 січня 1998 року, а також щорічної грошової винагороди за
сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови
№ 13 ( v0013700-99 ) (v0013700-99)
від 24 грудня 1999 року "Про практику
застосування судами законодавства про оплату праці" при вирішенні
спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік
чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з
нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих
виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені
нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або
розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов,
передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у
проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли
вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи
фінансування.
Статтею 22 Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
передбачено, що суб'єкти організації оплати праці не мають права в
односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що
погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і
колективними договорами.
Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили
вимоги матеріального й процесуального права, ухвалені у справі
судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий
судовий розгляд
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області
від 26 січня 2004 року та рішення апеляційного суду Рівненської
області від 15 квітня 2004 року скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Я.М. Романюк