У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Григор'євої Л.I.,
суддів:
Барсукової В.М.,
Данчука В.Г.,
Балюка М.I.,
Косенка В.Й., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про усунення
перешкод у користуванні власністю,
в с т а н о в и л а:
У червні 2004 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним
позовом, зазначав, що відповідачка (колишня невістка) з
неповнолітньою дочкою зареєстровані в будинку АДРЕСА_1, який
належить йому на праві власності. Посилаючись на те, що вони не
проживають у вказаному будинку, витрати на оплату комунальних
платежів не несуть, а він - пенсіонер вимушений за них сплачувати
комунальні послуги, просив задовольнити позовні вимоги й усунути
перешкоди в користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації
ОСОБА_2 та її дочки.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 29
вересня 2004 року закрито провадження щодо вимог позивача
відносно ОСОБА_2.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 29
вересня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
м. Севастополя від 23 грудня 2004 року, у задоволенні позову про
зняття з реєстрації неповнолітньої ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення
районного суду й ухвалу апеляційного суду, посилаючись на
порушення норм матеріального та процесуального закону.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення
суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Суд, відмовляючи в позові, виходив із того, що ОСОБА_2, матір
неповнолітньої ОСОБА_3, за рішенням суду від 15 квітня 2004
визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням у
спірному будинку, однак батько дитини зареєстрований у вказаному
будинку, а тому недоцільно знімати з реєстрації дитину.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Згідно з п. 4 ст. 29 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
місцем проживання
фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її
батьків або одного з них, з ким вона проживає.
Суд, вирішуючи спір, у порушення вимог ст. 213 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
не перевірив доводи позивача про те, що в його будинку
батьки неповнолітньої дитини не проживають. На а.с. 10 є копія
рішення суду про визнання ОСОБА_2 - матері дитини, такою, що
втратила право користування житлом у будинку АДРЕСА_1.
Зазначеним рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 з вересня
2003 року не живе в спірному будинку, разом з донькою живуть у
іншому місці й вселятися в цей будинок не збираються, а реєстрація
дитини за адресою спірного будинку необхідна лише за вимогою
учбового закладу, в якому навчається дитина.
Крім того, батько дитини - син позивача - виписався зі
спірного будинку 19 жовтня 2004 року. Ці дані були відомі
апеляційному суду під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права
призвели до неправильного вирішення справи, постановлені судові
рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 29
вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від
23 грудня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.I. Григор'єва
Судді: В.М. Барсукова
М.I. Балюк
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко