У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Сеніна Ю.Л.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної
шкоди,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що він неодноразово, протягом
тривалого часу звертався до відповідача із заявами і скаргами, які
не були належним чином розглянуті, по деяких взагалі не надана
відповідь; незаконними діями прокуратури йому заподіяна моральна
шкода.
Позивач просив стягнути 25000 грн. на відшкодування моральної
шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29
листопада 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 17 травня 2006 року, зазначений
позов задоволено частково, постановлено стягнути із прокуратури на
користь позивача 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі прокуратура Дніпропетровської області
просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, посилаючись на
порушення судами норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить змінити ухвалу
апеляційного суду та задовольнити його позов у повному обсязі,
посилаючись на незаконність та необгрунтованість судових рішень.
Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких
підстав.
Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що при
розгляді заяв та скарг ОСОБА_1, які він направляв починаючи з
лютого 2004 року, прокуратура порушувала Закон України "Про
звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
, належним чином жодного
звернення не розглянула, і неправомірними діями відповідача
позивачу заподіяно моральну шкоду.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи
з наступного.
Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян"
( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
визначено, що під зверненнями громадян слід
розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції
(зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява - звернення громадян із проханням про сприяння
реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх
прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного
законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності, народних депутатів
України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також
висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за
особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист
законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю),
рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових
осіб.
Згідно ст. ст. 4, 12 Закону України "Про звернення громадян"
( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути
оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності,
внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи
громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення
громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно
покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно
притягнуто до відповідальності. Дія цього Закону не поширюється
на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений
кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим
законодавством і законодавством про захист економічної
конкуренції.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього ж Закону громадянину на його
вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть
бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями
або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги.
Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому
виразі визначається судом.
У порушення вимог ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не
встановив і не зазначив у рішенні ознак та категорій звернень
ОСОБА_1, не визначився з тим, чи поширюються норми Закону України
"Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
, зокрема ст. 25 цього
Закону, на усі його звернення, не проаналізував результату
розгляду прокуратурою кожного звернення і відповідних наслідків
розгляду, не встановив якими конкретно діями або рішеннями
прокуратури заподіяно шкоду позивачу, в чому полягає
неправомірність таких дій та рішень, які права, законні інтереси
чи свободи ОСОБА_1 було порушено.
Визначаючи суму, що підлягає стягненню на відшкодування
моральної шкоди, суд у достатньому обсязі не визначився та не
зазначив у рішенні з яких міркувань суд виходив при визначенні її
розміру, та доказів, що підтверджують наявність цієї шкоди.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення
вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
належним чином не
перевірив доводів апеляційної скарги прокуратури, в ухвалі не
зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи,
і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають
скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_1та прокуратури Дніпропетровської
області задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29
листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської
області від 17 травня 2006 року скасувати, справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - Ю.Л.Сенін
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Я.М.Романюк