У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів:
Пінчука М.Г., Пшонки М.П., Прокопчука Ю.В.,
Лященко Н.П., Патрюка М.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства з іноземними
інвестиціями (далі - ЗАТ) "Яліта", виконавчого комітету Ялтинської
міської ради про визнання права на квартиру, укладення договору
найму жилого приміщення; за зустрічним позовом ЗАТ "Яліта" до
ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення,
в с т а н о в и л а :
У травні 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із
зазначеним позовом, в якому вказували, що позивача 2 березня 1989
року було прийнято на роботу в ЗАТ "Яліта" на посаду водія, а 30
травня цього ж року його разом із сім'єю поставлено на квартирний
облік за місцем роботи. 3 липня 1998 року спільним рішенням
загальних зборів товариства та його профспілкового комітету
позивачам виділено при попередньому розподілі квартиру АДРЕСА_1.
Після розподілу житла ОСОБА_1 разом із сім'єю вселився до спірної
квартири. Позивачі провели ремонтні роботи щодо облаштування
приміщення для проживання. Зважаючи на те, що сім'я ОСОБА_1
фактично проживає в квартирі, позивачі просили визнати за ними
право на жиле приміщення вказаної квартири та зобов'язати
відповідача укласти із ОСОБА_1 договір найму жилого приміщення,
оскільки ЗАТ "Яліта" і виконавчий комітет Ялтинської міської ради
не видає ордера на квартиру.
У листопаді 2005 року ЗАТ "Яліта" звернулося із зустрічним
позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачі втратили
зв'язок з підприємством, тому що ОСОБА_1 звільнено з роботи в
липні 2004 року й знято з квартирного обліку підприємства. Також
на час подання позову будинок АДРЕСА_1 в експлуатацію не зданий і
являється об'єктом незавершеного будівництва, рішення про розподіл
квартир від 3 липня 1998 року визнано недійсним. Спірна квартира є
приватною власністю товариства й не належить до державного чи
громадського житлового фонду, а тому підстав для укладення
договору найму квартири без відповідного ордера в позивачів немає.
Ураховуючи викладене, ЗАТ "Яліта" просило виселити позивачів із
квартири.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим
від 18 листопада 2005 року, залишеним без зміни ухвалою
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2006
року, позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено. За позивачами
та їхніми дітьми визнано право на житлову площу в квартирі
АДРЕСА_1 та зобов'язано відповідача укласти з позивачами договір
житлового найму. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм
процесуального права та неправильне застосування норм
матеріального права, просить судові рішення скасувати з ухваленням
нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про
задоволення зустрічних позовних вимог.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги
правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції
норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень
лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
передбачено підстави для
скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд, у
тому числі порушення або неправильне застосування норм
процесуального права за умови, що це порушення призвело до
неправильного вирішення справи.
Під час касаційного розгляду виявлено порушення судами норм
процесуального права, що вплинули на правильність висновків,
викладених у судових рішеннях.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1
постанови від 29 грудня 1976 року №11 "Про судове рішення"
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Статтею 202-1 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) визначено,
що при ухваленні рішення суд з'ясовує питання щодо наявності
обставин (фактів), якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, а
також якими доказами вони підтверджуються.
У порушення вказаної норми рішення суду першої інстанції та
ухвала апеляційного суду не містять належної аргументації мотивів
їх прийняття та підтвердження відповідними доказами.
Як убачається з матеріалів справи, на час її розгляду в суді
першої інстанції за ВАТ "Яліта" визнано право власності на об'єкти
незавершені будівництвом, серед яких є корпус АДРЕСА_1. Рішення
Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15-18 серпня
2005 року свідчить про те, що вказаний корпус будинку є спірним, а
судове рішення не набрало законної сили. Враховуючи зазначене, суд
постановив рішення без з'ясування питання, хто є власником
спірного будинку.
У зв'язку із чим судом передчасно до спірних правовідносин
застосовано положення статей 109, 110 ЖК України стосовно
відсутності підстав для виселення ОСОБА_1 разом із сім'єю із
займаної квартири без надання іншого жилого приміщення, оскільки
зазначені вимоги застосовуються для житлового фонду, який
знаходиться в громадській або державні власності.
При цьому не враховані вимоги статей 4 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
від 7 лютого 1991 року щодо вільного
володіння, користування та розпорядження власником належним йому
майном.
З матеріалів справи вбачається, що спільним рішенням
загальних зборів ЗАТ "Яліта" і його профспілкового комітету від 3
липня позивачам попередньо розподілено квартиру АДРЕСА_1, проте
зазначене рішення було скасовано та визнано недійсним.
Крім того, наявні в справі документи свідчать, що ОСОБА_1 і
членам його сім'ї спірну квартиру було виділено при попередньому
розподілі з подальшим оформленням права користування після
введення будинку в експлуатацію.
На час розгляду справи в суді будинок, в якому знаходиться
спірна квартира, в експлуатацію не здано й він вважається об'єктом
незавершеного будівництва, який за рішенням Господарського суду
Автономної Республіки Крим знаходиться на праві власності ЗАТ
"Яліта".
Видачу ордера позивачам щодо права вселення в спірну квартиру
не здійснено, тому у них немає права користування цією квартирою,
оскільки попереднє рішення загальних зборів і профспілкового
органу товариства скасовано.
На момент розгляду справи в суді право користування позивачів
на спірну квартиру не оформлено, у зв'язку з чим у них не було
підстав для захисту такого права в судовому порядку.
Також через відсутність підстав для вселення в зазначену
квартиру в позивачів відсутнє право на укладення договору найму,
оскільки відповідно до вимог статті 812 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
приміщення повинно бути придатним для постійного проживання, а
право користування приміщенням - підтверджено передбаченим законом
способом.
Зазначені обставини та норми матеріального права судами
залишені без уваги, у зв'язку із чим судові рішення постановлені з
порушенням вимог процесуального закону щодо їх законності та
обгрунтованості.
З урахуванням наведених обставин судові рішення, ухвалені в
справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий
судовий розгляд.
Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства з
іноземними інвестиціями "Яліта" задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим
від 18 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 17 квітня 2006 року скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Г.Пінчук
Судді: М.П.Пшонка
Ю.В.Прокопчук
М.В.Патрюк
Н.П.Лященко