У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Сеніна Ю.Л.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "ПроКредит Банк"
про зміну дати та формулювання причини звільнення, стягнення
вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу
та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що з березня 2003 року працював у
відповідача кредитним експертом, у банку немає графіка відпусток
працівників і за увесь час роботи йому не було надано відпусток,
чим порушено його права; 2 листопада 2004 року він подав заяву про
звільнення з роботи з 3 листопада 2004 року на підставі ч. 3 ст.
38 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
та не вийшов на роботу, з 3 по 5
листопада 2004 року хворів, тому наказ № НОМЕР_1 від 19 листопада
2004 року про його звільнення з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
є незаконним, оскільки прогулів він не скоював.
Позивач просив змінити дату звільнення на 5 листопада 2004
року, змінити формулювання причини звільнення на ст. 38 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
, стягнути вихідну допомогу відповідно до
положень ст. 44 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, середній заробіток за час
затримки видачі трудової книжки та по день фактичного внесення
правильного запису до трудової книжки, а також стягнути 10000 грн.
на відшкодування заподіяної порушенням його прав моральної шкоди.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 3 лютого 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного
суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року, позов
задоволено частково, постановлено зобов'язати ЗАТ "ПроКредит
Банк" внести зміни у наказ № НОМЕР_1 від 19 листопада 2004 року,
зазначивши підставу звільнення ОСОБА_1- ч. 3 ст. 38 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
за власним бажанням та дату звільнення - 5 листопада
2004 року, стягнути з відповідача на користь позивача 3371 грн.
43 коп. вихідної допомоги, середній заробіток за час вимушеного
прогулу в сумі 15576 грн. 46 коп. та 3371 грн. 43 коп. на
відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі ЗАТ "ПроКредит Банк" просить скасувати
ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий
розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що в ЗАТ
"ПроКредит Банк" відсутня профспілкова організація, черговість
надання працівникам відпусток графіками не визначена і не
узгоджена, відпустки позивачу не надавались, тому його звернення
із заявою про звільнення з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
є правомірним і відсутність на роботі із 3
листопада 2004 року не може вважатися прогулом без поважних
причин.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи
з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
працівник має
право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним
бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує
законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Заперечуючи проти позову, ЗАТ "ПроКредит Банк" посилалось на
те, що в банку відсутня профспілкова організація та відповідно
графіки черговості надання відпусток, однак зазначене ніяким чином
не порушує права працівників банку, в тому числі позивача,
оскільки відпустки їм надавались та надаються на підставі заяв у
будь-який зручний для них час, що повністю відповідає особистим
інтересам працівників; натомість ОСОБА_1 жодного разу не звертався
до керівництва банку із заявами про надання йому відпустки, тому
свідомо не скористався своїм правом на відпустку і будь-яких
перешкод з боку ЗАТ "ПроКредит Банк" йому не чинили.
У порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
наведені відповідачем доводи не перевірив, не зазначив у рішенні
доказів, на підставі яких прийшов висновку про те, що відпустки
позивачу взагалі не надавались, в достатньому обсязі не мотивував
свого висновку про порушення прав конкретно позивача і вину ЗАТ
"ПроКредит Банк" в тому, що відпустки йому не були надані, а тому
висновок суду про наявність у ОСОБА_1 передбачених законом підстав
на звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
є передчасним.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 235 КЗпП якщо неправильне
формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало
працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір,
одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за
час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених
частиною другою цієї статті.
Постановлюючи рішення про стягнення на користь позивача
середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по
день ухвалення рішення, суд такі вимоги закону залишив поза
увагою, не встановив і не зазначив у рішенні обставин та доказів,
які свідчать про те, що неправильне формулювання причини
звільнення в трудовій книжці ОСОБА_1 перешкоджало його
працевлаштуванню.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення
вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
належним чином не
перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив
конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і
залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають
скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ЗАТ "ПроКредит Банк" задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від
3 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської
області від 18 травня 2006 року скасувати, справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - Ю.Л.Сенін
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Я.М.Романюк