У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     13 грудня 2006 року

     м. Київ

     Колегія суддів Судової палати у цивільних справах  Верховного
Суду України в складі:

     головуючого

     Сеніна Ю.Л.,

     суддів:

     Левченка Є.Ф.,

     Охрімчук Л.I.,

     Лихути Л.М.,

     Романюка Я.М.,

     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про стягнення  грошової  суми  та  пені  за  договором  за
касаційною  скаргою   ОСОБА_1   на   рішення   апеляційного   суду
Рівненської області від 6 квітня 2006 року,

                      в с т а н о в и л а :

     В листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд  з  позовом  до
ОСОБА_2 про  стягнення  грошової  суми  та  пені  за  прострочення
грошового зобов"язання, посилаючись  на  невиконання  відповідачем
умов договору.

     Рішенням Рівненського міського суду від 25  січня  2006  року
позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4410  грн.
за договором та 5279 грн. пені.

     Рішенням апеляційного суду Рівненської області від  6  квітня
2006 року зазначене рішення скасовано та  ухвалено  нове,  яким  в
позові відмовлено.

     В  касаційній  скарзі  ОСОБА_1  просить   скасувати   рішення
апеляційного  суду  та  залишити  в  силі  рішення   суду   першої
інстанції, посилаючись  на  його  необгрунтованість  та  порушення
судом норм матеріального та процесуального права.

     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи,  колегія
суддів  дійшла  висновку,  що   касаційна   скарга   підлягає   до
задоволення.

     Відповідно до ст. 202-1 ЦПК України  1963  ( 1501-06 ) (1501-06)
          року,
який був чинним на час розгляду судом першої інстанції справи, при
ухваленні рішення суд  приймає  рішення  щодо  наявності  обставин
(фактів), якими обгрунтовувались вимоги  і  заперечення  та  якими
доказами вони підтверджуються;  наявності  інших  фактичних  даних
(пропуск строку позовної давності тощо), які  мають  значення  для
вирішення  справи,  а   також   доказів   на   їх   підтвердження;
правовідносин, зумовлених встановленими фактами;  правової  норми,
яка регулює ці правовідносини.

     Судом встановлено, що 7 лютого 2004  року  між  сторонами  та
ОСОБА_3 укладено договір співпраці. Відповідно до п. 15 договору в
разі дострокового припинення дії даного договору  кожна  з  сторін
отримує 1/3 частину внеску за  членство  в  Асоціації  міжнародних
автомобільних перевезень (далі - АсМАП), яка на момент  підписання
договору складає 15 000 грн. Ця сума повинна бути сплачена ОСОБА_2
протягом трьох місяців від дня припинення  дії  договору.  В  разі
порушення строків сплати винна сторона додатково  сплачує  пеню  в
розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день затримки.

     Ухвалюючи  рішення  про  задоволення   позову,   суд   першої
інстанції виходив з того, що у зв"язку з припиненням по ініціативі
позивача з 1 жовтня 2004  року  дії  договору  відповідач  сплатив
внесену позивачем суму внеску за членство в АсМАП лише частково та
стягнув  з  відповідача  на  користь  позивача  заборгованість  за
договором та передбачену ним пеню.

     Скасовуючи рішення  суду  першої  інстанції  апеляційний  суд
вказав, що відповідачем загалом було виплачено позивачу суму,  яка
перевищує його внесок у спільну діяльність, а  тому,  виходячи  із
засад розумності та справедливості, відмовив в позові.

     Однак,  з  таким  висновком  погодитися  не  можна,  оскільки
позовні вимоги стосувалися виконання конкретної умови договору, що
не залежала від виконання решти договору.

     Таким чином, апеляційним судом  скасовано  рішення,  ухвалене
судом першої інстанції згідно із законом, а тому на  підставі  ст.
339  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          рішення  апеляційного  суду   слід
скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було
помилково скасоване апеляційним судом.

     Керуючись ст.ст. 336 ч.1 п.3, 339, 344 ч.1  п.4  ЦПК  України
( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів Судової  палати  у  цивільних  справах
Верховного Суду України,

                        у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

     Рішення апеляційного суду Рівненської області  від  6  квітня
2006  року  скасувати  і  залишити  в  силі  рішення  Рівненського
міського суду від 25 січня 2006 року.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Головуючий Ю.Л.Сенін

     Судді: Є.Ф.Левченко

     Л.М.Лихута

     Л.I.Охрімчук

     Я.М.Романюк