У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор'євої Л.I.,
суддів: Барсукової В.М., Данчука В.Г.,
Балюка М.I, Косенка В.Й., -
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ленінської районної державної
адміністрації м. Севастополя про зміну договору найму жилого
приміщення, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2003 року позивач звернувся до суду із зазначеним
позовом, мотивуючи його тим, що між ним і відповідачами -
колишньою дружиною і синами виникають конфлікти з приводу
користування трикімнатною квартирою жилою площею 40,3 кв.м.
Посилаючись на зазначені обставини просив на підставі ст. 103
ЖК України укласти з ним договір найму на окрему кімнату площею
9,7 кв.м.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 27
жовтня 2003 року позов задоволено.
Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 11 березня 2004
року рішення суду першої інстанції скасоване, ОСОБА_1 в
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення
апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції,
посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм
матеріального права - ст.ст. 63, 104 ЖК України та порушення норм
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що право на жилу площу у трикімнатній
квартирі житловою площею 40,3 кв.м., яка складається з трьох
ізольованих кімнат площею 9,7 кв.м., 18,5 кв.м. і 12,1 кв.м.,
належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх синам - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та дочці
ОСОБА_3, 1988 року народження (а.с. 5).
13 лютого 2001 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про виділення в його користуванні
окремої кімнати площею 9,7 кв.м. суд першої інстанції обгрунтовано
виходив з того, що такий поділ жилого приміщення (враховуючи, що
рівень середньої забезпеченості жилою площею у м. Севастополі
складає 7,5 кв.м. і що частка кожного члена сім'ї в спірній
квартирі складає 8,06 кв.м., а в користуванні інших чотирьох
членів сім'ї залишаються дві ізольовані кімнати розміром 18,5
кв.м. і 12,1 кв.м.) відповідає вимогам законодавства і не
призводить до порушення житлових прав і інтересів сторін.
Безпідставно скасувавши законне і обгрунтоване рішення суду
першої інстанції, неправильно застосувавши норму матеріального
права - ст. 104 ЖК України, апеляційний суд дійшов помилкового
висновку про відсутність у ОСОБА_1 права вимоги захисту порушеного
житлового права.
Виходячи зі змісту норм ст.ст. 64, 72, 104 та роз'яснень,
викладених в абз. 4 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду
України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування
судами житлового кодексу ( 5464-10 ) (5464-10)
України" від 12 квітня 1985
року № 2 ( v0002700-85 ) (v0002700-85)
суд може відмовити в позові про захист
порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо)
наймачеві або членові його сім'ї лише при доведеності факту його
відсутності в спірній квартирі понад встановлений законом строк
без поважних причин.
Зазначивши, що позивач не проживає в квартирі з 4 березня
2003 року, апеляційний суд не встановив факту неповажності причин
його відсутності та не врахував, що за захистом порушеного права
позивач звернувся вже в травні 2003 року, обравши як спосіб
захисту укладення окремого договору найму.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 11 березня 2004
року скасувати, залишити в силі рішення Ленінського районного суду
м. Севастополя від 27 жовтня 2003 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.I. Григор'єва
Судді:
В.М. Барсукова
М.I. Балюк
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко