У Х В А Л А
Iменем України
13 грудня 2006 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в
складі:
головуючого
Тітова Ю.Г.,
суддів:
Лященко Н.П., Костенка А.В.,
Патрюка М.В., Прокопчука Ю.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 та виконавчого комітету Миколаївської міської ради про
усунення перешкод у користуванні власністю та припинення
будівництва,
в с т а н о в и л а:
У липні 2004 року ОСОБА_1. звернулася з указаним позовом,
посилаючись на те, що 28 лютого 2003 року Миколаївська міська рада
прийняла рішення № НОМЕР_1 "Про вилучення, надання, передачу за
фактичним землекористуванням, продовження строку користування
земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового
призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської
ради та міськвиконкому по Заводському району м. Миколаєва", яким
надала приватному підприємцю ОСОБА_2. в оренду строком на два роки
земельну ділянку площею 94 кв. м та затвердила проект відведення
вказаної ділянки для прибудови до багатоповерхового житлового
будинку № АДРЕСА_1 в м. Миколаєві приміщення магазину. Квартира, в
якій проживає позивачка, як і більшість квартир у зазначеному
будинку, приватизована, у зв'язку із чим вона є співвласником
будинку. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що ні
вона, ні інші співвласники будинку згоди на прибудову магазину та
виділення відповідної земельної ділянки не давали, ОСОБА_1.
просила про задоволення позовних вимог.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 січня
2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Миколаївської області від 19 квітня 2005 року, у позові
відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й
процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення
та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої
інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із
того, що відведена під будівництво магазину земельна ділянка
відноситься до земель населеного пункту, не надана у власність або
користування жильцям будинку та належить до земель поточного
будівництва.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України від 19 червня 1992
року № 2482-ХII "Про приватизацію державного житлового фонду"
( 2482-12 ) (2482-12)
власники квартир багатоквартирних будинків є
співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного
обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати
участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і
прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні
будинку.
Згідно із частинами 2 та 3 ст. 42 Земельного кодексу
( 2768-14 ) (2768-14)
(далі - ЗК) України у разі приватизації громадянами
багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може
передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування
об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на
яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до
них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається
співвласниками.
Частиною 3 ст. 20 ЗК України визначено, що зміна цільового
призначення земель, які перебувають у власності громадян або
юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних
ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 16
квітня 2004 року № 7 ( va007700-04 ) (va007700-04)
роз'яснив, що при
приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку
державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним
прибудинковою територією згідно з п. 5 ст. 10 Закону України від
19 червня 1992 року № 2482-ХII "Про приватизацію державного
житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
здійснюється в порядку та на умовах,
передбачених ч. 3 ст. 42 ЗК України.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог,
суд зазначені положення закону, а також відповідні роз'яснення
Пленуму Верховного Суду України не врахував і всупереч вимогам
ст.ст. 15, 202 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) не з'ясував, чи
відноситься земельна ділянка, надана відповідачу для будівництва
магазину, до прибудинкової території, маючи на увазі, що порядок
використання таких ділянок визначається співвласниками; чи не
порушуються при цьому права співвласників багатоквартирного
будинку та чи змінено Миколаївською міською радою цільове
призначення спірної земельної ділянки відповідно до чинного
законодавства.
За таких обставин, коли судові рішення ухвалені з порушенням
норм матеріального та процесуального права, вони не можуть
вважатися законними й обгрунтованими та підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 січня
2005 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19
квітня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Г. Тітов
Судді: Н.П. Лященко
М.В. Патрюк
А.В. Костенко
Ю.В. Прокопчук