У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів:
Барсукової В.М.,
Балюка М.I., Григор'євої Л.I., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
позовом прокурора Чернівецької області в інтересах неповнолітньої
ОСОБА_1до департаменту ЖКГ Чернівецької міськради, ОСОБА_2про
визнання розпорядження органу приватизації незаконним, визнання
недійсними свідоцтва про право власності та договору
купівлі-продажу; за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3, яка діє
в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, КЖРЕП № 4 та відділення
громадянства, паспортної та імміграційної служби Шевченківського
відділу ЧМВ УМВС України в Чернівецькій області про відшкодування
матеріальної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У березні 2001 року прокурор Чернівецької області в інтересах
неповнолітньої ОСОБА_1, 1987 р.н. звернувся до департаменту ЖКГ
Чернівецької міськради, ОСОБА_2 з позовом про визнання незаконним
розпорядження органу приватизації № НОМЕР_1 від 15 листопада 2000
року, визнання недійсними свідоцтва про право власності
наАДРЕСА_1г в м. Чернівці від 15 листопада 2000 року та договору
купівлі-продажу указаної квартири, укладеного між ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 27 листопада 2000 року.
Зазначав, що неповнолітня ОСОБА_1 була прописана та проживала
разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 в однокімнатній АДРЕСА_1г в м.
Чернівці.
13 листопада 2000 року ОСОБА_3 звернулася до начальника
паспортного столу із заявою про виписку її доньки із указаної
квартири та прописку у квартиру бабусі ОСОБА_4 за адресою:
АДРЕСА_2 у м. Чернівці.
Наступного дня - 14 листопада ОСОБА_3 звернулася до органу
приватизації м. Чернівці із заявою про передачу у власність
АДРЕСА_1 та розпорядженням органу приватизації № НОМЕР_1 від 15
листопада 2000 року квартира була їй передача у власність.
Вважав, що зазначене розпорядження є незаконним, оскільки
порушує передбачене ст. 8 Закону України "Про приватизацію
державного житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
право неповнолітньої
ОСОБА_1 на безоплатну передачу житла у власність.
Також недійсним є свідоцтво про право власності на квартиру
від 15 листопада 2000 року, оскільки ОСОБА_3 отримала його на
підставі незаконного розпорядження.
У подальшому ОСОБА_3 27 листопада 2000 року продала житло
ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу.
У грудні 2001 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним
позовом до ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1,
КЖРЕП № 4 та відділення громадянства, паспортної та імміграційної
служби Шевченківського відділу ЧМВ УМВС України в Чернівецькій
області про відшкодування їй як добросовісному набувачеві дійсної
вартості квартири.
Зазначала, що фактично вона купила квартиру за 2700 доларів
США, сплатила 2500 грн. заборгованості по комунальних платежах та
витратила 2430 грн. на ремонт.
Указувала, що одночасно з продажем квартири ОСОБА_3 за 3349
грн. купила 1/4 частину жилого АДРЕСА_3 в м. Чернівці, оформив
право власності на себе та доньку ОСОБА_1.
Рішенням Ленінського районного суду м. Чернівці від 24 квітня
2002 року позов прокурора задоволено в повному обсязі, а
зустрічний позов ОСОБА_2 - частково. Визнано незаконним
розпорядження органу приватизації № НОМЕР_1 від 15 листопада 2000
року, визнано недійсними свідоцтво про право власності наАДРЕСА_1г
в м. Чернівці від 15 листопада 2000 року та договір
купівлі-продажу від 27 листопада 2000 року. Повернуто сторони у
попередній стан та ОСОБА_2 виселено із квартири, а неповнолітню
ОСОБА_1- вселено. Стягнуто з ОСОБА_1 за рахунок спадкового майна
(оскільки ОСОБА_3 померла) 7650 грн. на користь ОСОБА_2
Зобов'язано начальника паспортного відділення 1-го відділу ЧМВ
УМВС України в Чернівецькій області прописати ОСОБА_1у зазначеній
квартирі.
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 11 вересня
2002 року рішення районного суду в частині відмови у задоволенні
зустрічного позову ОСОБА_2 та в частині стягнення з ОСОБА_1 за
рахунок спадкового майна 7650 грн. скасовано та справу в цій
частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В
решті рішення залишено без зміни.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Чернівці від 19 червня
2003 року відстрочено виконання рішення Ленінського районного суду
м. Чернівці від 24 квітня 2002 року.
У листопаді 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду із
зустрічною позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 7560
грн. вартості квартири та 2478 грн., витрачених на ремонт. Крім
того, просила стягнути з КЖРЕП № 4 та відділення громадянства,
паспортної та імміграційної служби Шевченківського відділу ЧМВ
УМВС України в Чернівецькій області дійсну вартість квартири - по
23251 грн. 50 коп. з кожного на відшкодування шкоди, заподіяної з
вини їх працівників.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7
лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Чернівецької області від 11 травня 2005 року, позов ОСОБА_2
задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 за рахунок спадкового
майна 7650 грн., одержаних за договором купівлі-продажу та 2478
грн. на відшкодування вартості ремонту. У задоволенні позову до
КЖРЕП № 4 та відділення громадянства, паспортної та імміграційної
служби Шевченківського відділу ЧМВ УМВС України в Чернівецькій
області відмовлено. Скасовано ухвалу Ленінського районного суду м.
Чернівці від 19 червня 2003 року, якою відстрочено виконання
рішення Ленінського районного суду м. Чернівці від 24 квітня 2002
року.
У касаційному поданні прокурор Чернівецької області та у
касаційній скарзі ОСОБА_3 просять рішення від 7 лютого та ухвалу
від 11 травня 2005 року змінити та стягнути з неповнолітньої
ОСОБА_1 1674 грн. 50 коп. - вартість успадкованого майна після
смерті матері. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1
просять відмовити.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначені судові рішення
скасувати в частині відмови в позові, посилаючись на порушення
судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами касаційного
оскарження судового рішення може бути лише неправильне
застосування судом норм матеріального права чи порушення норм
процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
Оскільки з матеріалів справи, змісту касаційного подання та
касаційних скарг не вбачається порушення судами норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне
касаційне подання та касаційні скарги відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційне подання прокурора Чернівецької області, касаційні
скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7
лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області
від 11 травня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
В.М.Барсукова
М.I. Балюк
Л.I. Григор'єва