У Х В А Л А
Iменем України
11 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Прокопчука Ю.В., Лященко Н.П.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3про
визнання особи такою, що втратила право користування жилим
приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_2про
вселення та зміну умов договору житлового найму, за касаційною
скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської
області від 17 червня 2004 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися в суд із
вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що проживають та
зареєстровані в неприватизованій АДРЕСА_1
В 1997 році звільнився з місць позбавлення волі їх син
ОСОБА_3, який вселився в зазначену квартиру і був зареєстрований.
Проте, в січні 1998 року зібрав особисті речі і виїхав на постійне
місце проживання до співмешканки в АДРЕСА_2, де проживає і тепер
та не несе витрат по оплаті комунальних послуг, тому просили
визнати його таким, що втратив право користування жилою площею у
зазначеній квартирі.
ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами,
посилаючись на те, що квартира батьків трикімнатна, складається з
суміжних кімнат 18,0 кв.м і 13,0 кв.м та ізольованої кімнати
площею 12,4 кв. м. Батько обманним шляхом у 2000 році забрав у
нього ключі від квартири, тому просив вселити його у вказану
квартиру, виділити в користування ізольовану кімнату площею 12,4
кв. м, а батькам залишити суміжні кімнати та зобов'язати
комунально-житлове підприємство № 31 укласти з ним окремий договір
житлового найму на зазначену кімнату, допоміжні приміщення
квартири залишити в загальному користуванні.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг від 31
березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Дніпропетровської області від 17 червня 2004 року, в задоволенні
позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2відмовлено, а позов ОСОБА_3. задоволено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу
апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та
процесуального права і направити справу на новий розгляд суд
першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами
касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування
судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи
відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові
рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та
процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.
Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи та
постановлення ухвал проведено з порушенням норм матеріального та
процесуального права є необгрунтованими, оскільки суперечать
фактичним обставинам справи.
Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. 332 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг від 31
березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської
області від 17 червня 2004 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Ю.В. Прокопчук
Н.П. Лященко