У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Лихути Л.М.,
Романюка Я.М.,
Охрімчук Л.I.,
Шабуніна В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
товариства з обмеженою відповідальністю "Росинка" про визнання
частково недійсним рішення зборів учасників товариства та
стягнення вартості частини майна товариства, пропорційної її
частці у статутному фонді за касаційною скаргою товариства з
обмеженою відповідальністю "Росинка" на рішення Дніпровського
районного суду м. Херсона від 25 червня 2005 року та ухвалу
апеляційного суду Херсонської області від 5 серпня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
в серпні 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю "Росинка" (далі - ТзОВ
"Росинка") про визнання частково недійсним рішення зборів
учасників та стягнення вартості частини майна товариства,
пропорційної її частці у статному фонді, посилаючись на те, що на
зборах у зв"язку з її виходом зі складу учасників товариства було
вирішено питання про виплату їй вартості частини майна товариства,
пропорційної її частці у статному фонді, без зазначення конкретної
суми, а таку слід визначити, виходячи з ринкової вартості майна
товариства.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 25
червня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Херсонської області від 5 серпня 2005 року, позов задоволено.
В касаційній скарзі ТзОВ "Росинка" просить скасувати
зазначені судові рішення і передати справу на новий розгляд до
суду першої інстанції, посилаючись на їх необгрунтованість та
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до
задоволення частково.
Відповідно до ст. 202-1 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року,
який був чинним на час розгляду судом першої інстанції справи, при
ухваленні рішення суд приймає рішення щодо наявності обставин
(фактів), якими обгрунтовувались вимоги і заперечення та якими
доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних
(пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для
вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження;
правовідносин, зумовлених встановленими фактами; правової норми,
яка регулює ці правовідносини.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з чим погодився
апеляційний суд, виходив з того, що вартість частини майна
товариства, пропорційної її частці у статутному фонді, слід
обчислювати, виходячи з її ринкової вартості.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Так, відповідно до ст. 148 ч.2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.
54 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
при
виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому
виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його
частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження
звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12
місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна
йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до
моменту його виходу.
Загальна вартість майна товариства, враховуючи закріплене у
ст. 190 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначення поняття майна,
визначається на рівні активів товариства за вирахуванням його
зобов"язань.
Згідно зі ст. 148 ч. 2 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 13 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
порядок і спосіб
визначення вартості частини майна товариства, що пропорційна
частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її
виплати встановлюються статутом і законом.
На порушення ст.ст. 202, 202-1 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
ргоку судом не з"ясовано чи встановлено статутом ТзОВ "Росинка"
порядок і спосіб визначення вартості частини майна товариства, що
пропорційна частці учасника у статутному фонді, порядок і строки
її виплати при виході учасника з товариства, не встановлено
розміру активів товариства та його боргових зобов"язань,
одержаного товариством прибутку на момент виходу позивачки з
товариства.
Пункт 6.5 Статуту ТзОВ "Росинка", на який в рішенні послався
суд в обгрунтування свого висновку про необхідність визначення
вартості частини майна товариства, пропорційної частці учасника що
виходить, у статутному фонді, за ринковою вартістю майна,
встановлює порядок оцінки майнового вкладу засновника товариства в
статутний фонд при його формуванні, однак суд не перевірив чи
поширюється його дія на порядок визначення частини майна
товариства, пропорційної частці учасника, що виходить.
Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального
права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно
до ч.2 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
є підставою для скасування
оскаржених судових рішень з передачею справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336 ч.1 п.2, 338 ч.2, 344 ч.1 п.2 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Росинка" задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 червня
2005 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 5
серпня 2005 року скасувати і передати справу на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Л.Сенін
Судді: Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Я.М.Романюк
В.М.Шабунін