У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Сеніна Ю.Л.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
Журавської сільської ради Кіровського району Автономної Республіки
Крим про відшкодування витрат по оплаті спожитої електроенергії та
опалення,
в с т а н о в и л а :
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що проживає в АДРЕСА_1працює вчителем
і відповідно до ст. 57 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
має
право на пільги по оплаті опалення житла та спожитої
електроенергії, однак протягом 1999-2001 років відповідач таких
пільг їй не надавав, вона змушена була витрачати власні кошти на
оплату вказаних послуг у повному обсязі.
Позивачка, під час розгляду справи уточнивши вимоги, просила
стягнути 600 грн. 45 коп. на відшкодування її витрат по оплаті
спожитої електроенергії та опалення за період із 1 січня 2000 року
по 31 грудня 2001 року.
Рішенням Кіровського районного суду від 2 лютого 2004 року,
залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки
Крим від 5 травня 2004 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі Журавська сільська рада просить скасувати
ухвалені в справі судові рішення та закрити провадження в справі,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що позивачка має
пільги, передбачені ст. 57 Закону України "Про освіту"
( 1060-12 ) (1060-12)
; розмір відшкодування витрат слід визначити відповідно
до вартості пічного палива та електроенергії згідно норм на 2000
та 2001 роки.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи
з наступного.
Згідно абзацу 1 частини 4 статті 57 Закону України "Про
освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
педагогічним працівникам, які працюють у
сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам,
які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених
пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного
законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням
і освітленням у межах встановлених норм.
Відповідно до абзацу 9 статті 62 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2000 рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
зупинено на 2000
рік дію положень законодавчих актів України у частині надання
пільг і компенсацій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, на
звільнення або зменшення оплати за житло, комунальні послуги,
електроенергію, газ, паливо особам, яким надані зазначені пільги
(крім ветеранів війни, учасників бойових дій та репресованих,
Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави, осіб,
нагороджених чотирма і більше медалями "За відвагу", а також
Героїв Соціалістичної Праці, дітей, які стали інвалідами до
досягнення повноліття, та батьків загиблих учасників бойових дій,
дружин (чоловіків) померлих учасників бойових дій і учасників
війни, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге, а
також громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи).
Зазначена норма Закону України "Про Державний бюджет України
на 2000 рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
на час виникнення спірних правовідносин
була чинною.
У порушення вимог ст.ст. 202, 202-1, 203 ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, який діяв на час розгляду справи, суд на
зазначені вимоги закону уваги не звернув, належним чином не
визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою,
що їх регулює, і постановив рішення про відшкодування витрат
позивачки по оплаті спожитої електроенергії та опалення за 2000
рік, однак у достатньому обсязі не мотивував свого висновку про
наявність у неї такого права з огляду на наведені положення
закону.
Крім того, визначаючи суму, що підлягає стягненню, суд не
зазначив у рішенні доказів, які підтверджують фактичний розмір
понесених ОСОБА_1 витрат, а помилково послався на вартість послуг
відповідно до загальних норм.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення
вимог ст.ст. 301, 313 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року належним
чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не
зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи,
і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають
скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Журавської сільської ради задовольнити
частково.
Рішення Кіровського районного суду від 2 лютого 2004 року та
ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 травня
2004 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - Ю.Л.Сенін
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Я.М.Романюк