У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Сеніна Ю.Л.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про розірвання договору завдатку та стягнення подвійної
суми завдатку,
в с т а н о в и л а :
У травні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що 3 квітня 2003 року він уклав із
відповідачкою договір завдатку з метою подальшого придбання у неї
квартири АДРЕСА_1, сплатив 2650 грн.; договір купівлі-продажу мав
бути укладеним до 30 квітня 2003 року, проте з вини ОСОБА_2
будинок не було продано, а тому вона зобов'язана повернути йому
завдаток у подвійному розмірі.
Позивач просив розірвати договір завдатку та стягнути на його
користь подвійну суму завдатку - 5300 грн.
Рішенням Ужгородського міського суду від 13 серпня 2003 року,
залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області
від 29 січня 2004 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені в
справі судові рішення і постановити нове рішення про відмову в
задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що ОСОБА_2 не
виконала умови договору завдатку, оскільки до 30 квітня 2003 року
не провела повного розрахунку по оплаті комунальних послуг та
інших платежів, не підготувала необхідних документів для продажу
квартири, а позивач стверджує про свою готовність оплатити
вартість квартири станом на 30 квітня 2003 року.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи
з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 195 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963
року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин,
завдатком визнається грошова сума, що видається однією з
договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів
другій стороні в підтвердження укладення договору і в забезпечення
його виконання. Якщо за невиконання договору відповідальною є
сторона, яка дала завдаток, він залишається у другої сторони. Якщо
за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала
завдаток, вона повинна сплатити другій стороні подвійну суму
завдатку.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилалась на те, що її
вини у невиконанні договору немає, оскільки ОСОБА_1 відразу після
укладення договору завдатку просив її змінити порядок та строки
розрахунків за квартиру, на що вона відповіла відмовою, проте була
готова укласти договір купівлі-продажу, мала усі необхідні
документи та можливість їх отримати у день укладення договору,
провела повний розрахунок по оплаті комунальних послуг та інших
платежів, звільнила квартиру від меблів та речей і відвідувала
нотаріуса з метою укладення договору купівлі-продажу, проте
позивач до нотаріальної контори жодного разу не з'явився і на її
лист про необхідність зустрічі для укладення договору не
відреагував.
У порушення вимог ст.ст. 62, 202, 202-1, 203 ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, який діяв на час розгляду справи, суд на
зазначені обставини уваги не звернув, доводів відповідачки не
перевірив, оцінки їм не дав, послався на підтвердження ОСОБА_1
готовності оплатити вартість квартири, однак не мотивував такого
свого висновку, наявності у позивача доказів такої можливості не
перевірив, тому висновок суду про наявність виключно вини
відповідачки у порушенні умов договору завдатку є передчасним.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення
вимог ст.ст. 301, 313 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року належним
чином не перевірив доводів апеляційної скарги, не дав оцінки новим
доказам, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що
спростовують такі доводи, та мотиви відхилення доказів, і залишив
рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають
скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міського суду від 13 серпня 2003 року
та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня
2004 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - Ю.Л.Сенін
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Я.М.Романюк