У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Балюка М.I.,
Барсукової В.М.,
Гуменюка В.I.,
Волкова О.Ф.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,
ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22,
ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28,
ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34,
ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40,
ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46,
ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52,
ОСОБА_53
ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56,ОСОБА_57, ОСОБА_58,
ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64,
ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70,
ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76,
ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82,
ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88,
ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94,
ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100,
ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105 , ОСОБА_106,
ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110 , ОСОБА_111, ОСОБА_112,
ОСОБА_113, ОСОБА_114 , ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118,
ОСОБА_119 , ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124,
ОСОБА_125, ОСОБА_126 , ОСОБА_127, ОСОБА_128 , ОСОБА_129,
ОСОБА_130, ОСОБА_131 , ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135
, ОСОБА_136,
ОСОБА_137, ОСОБА_138 , ОСОБА_139, ОСОБА_140 , ОСОБА_141,
ОСОБА_142, ОСОБА_143 , ОСОБА_144 до товариства сприяння обороні
України та ТОВ "Торгівельний дім "Укр - Рос Нафта" про визнання
недійсним договору купівлі-продажу гуртожитку,
в с т а н о в и л а :
Зазначені позивачі звернулися із позовом до суду про визнання
недійсним договору купівлі-продажу гуртожитку, розташованого в
АДРЕСА_1 посилаючись на те, що в зв'язку з укладенням такого
правочину порушуються житлові права їх та їхніх членів сім'ї, у
тому числі неповнолітніх дітей, які проживають у цьому
гуртожитку. На час укладення договору товариство сприяння обороні
України не було власником гуртожитку, тому не мало права його
продавати. Посилаючись на зазначене, просили задовольнити позов.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 29
березня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 та інших про визнання недійсним договору купівлі-продажу
гуртожитку відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29 травня
2006 року рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 29
березня 2006 року скасовано та постановлено нове рішення, яким
позовні вимоги задоволено. Договір купівлі-продажу гуртожитку,
розташованого в АДРЕСА_1, укладеного 23 вересня 2005 року
приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу
ОСОБА_145 між товариством сприяння обороні України і товариством з
обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Укр-Рос Нафта"
визнано недійсним.
У касаційній скарзі ТОВ "Торгівельний Дім "Укр-Рос Нафта"
просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити без змін
рішення суду першої інстанції, в зв'язку з порушенням апеляційним
судом норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав
Ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив
із того, що продавець у договорі купівлі-продажу гуртожитку не був
його власником, оскільки рішення Вінницького міськвиконкому від 30
вересня 1999 року НОМЕР_1, на підставі якого товариству сприяння
оборони України видано свідоцтво про право власності, рішенням
міськвиконкому від 19 вересня 2005 року НОМЕР_2 скасоване. Тому
на підставі положень ст.ст. 203,215,326, 330,338 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
укладений правочин є недійсним.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Судом першої інстанції встановлено, і ці висновки грунтуються
на зібраних доказах, що товариство сприяння оборони України є
правонаступником республіканської організації ДТ СААФ УРСР та на
її балансі знаходився зазначений гуртожиток.
ТСОУ є громадською організацією, юридичною особою, утворено
та діє на підставі Закону України "Про об'єднання громадян"
( 2460-12 ) (2460-12)
.
Згідно ч. 1 ст. 21 вказаного Закону та ст. 28 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
громадські організації можуть мати у
власності грошові кошти, цінні папери, жилі будинки тощо,
необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (
положеннями).
Аналогічним чином правове положення майна врегульовано і
розділом 1 Положення про порядок володіння, користування і
розпорядження майном, що є у власності ТСО України,
затвердженого Пленумом ЦК ТСО України 21 грудня 1995 року.
Рішенням № НОМЕР_3 виконкому Вінницької міської Ради
депутатів трудящих "Про додаткове відведення земельної ділянки
автомотоклубу ДТ СААФ під будівництво комплексу споруд"
автомотоклубу ДТ СААФ (правонаступник ТСО України) відведена
земельна ділянка під забудову спірного гуртожитку.
У 1986 року гуртожиток прийнято в експлуатацію та включено
до балансу майна ДТ СААФ України та зареєстровано за цією
організацією як гуртожиток у міськвиконкомі (а.с. 11,267-286).
Оскільки гуртожиток знаходився на балансі продавця, йому на
підставі рішення Вінницького міськвиконкому від 30 вересня 1999
року НОМЕР_1 " Про видачу свідоцтва про право власності на
гуртожиток по АДРЕСА_1 підставно видано свідоцтво про право
колективної власності на цей гуртожиток .
Виходячи із положень ч. 1 ст. 41 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 319 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 4 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та положень п. 7.4 Статуту
товариства, п.1.1 Положення про порядок володіння, користування та
розпорядження майном, що є у власності ТСО України, V Пленум
ЦК ТСО України постановою від 27 квітня 2004 року Вінницькій
автошколі дозволив та доручив продати спірний гуртожиток.
З цією метою головою ТСОУ було видано доручення на ім'я
директора Вінницької автошколи ТСОУ ОСОБА_146 на продаж
спірного гуртожитку.
На підставі цього доручення та за встановленим чинним
законодавством порядком укладено спірний договір купівлі-продажу,
який посвідчений нотаріусом та зареєстровано за ТСОУ.
Посилання апеляційного суду на ті обставини, що рішення
міськвиконкому НОМЕР_1скасоване не є обгрунтованим, оскільки само
по собі скасування рішення міськвиконкому не є підставою для
скасування виданого свідоцтва про право власності.
У цьому разі рішення міськвиконкому НОМЕР_1 лише
опосередковано підтверджувало право власності ТСОУ на гуртожиток і
видане ним свідоцтво є правопідтверджувальним документом, яке
необхідне було для реєстрації та укладення угод. Фактично право
власності ТСОУ на гуртожиток існувало - гуртожиток ним споруджено
та знаходився на балансі.
До того ж постановою апеляційного суду Вінницької області
від 24 лютого 2006 року зазначене рішення виконкому Вінницької
міської ради від 19 вересня 2005 року № НОМЕР_4 визнано
таким, що втратило чинність з часу його прийняття.
Правильно судом першої інстанції зроблені висновки про те, що
підстави, що наведені позивачами у позовній заяві не є
обгрунтованими.
Документи, зібрані у справі свідчать про те, що ТСОУ не є
громадською організацією колишнього Союзу РСР, розташованого на
території України і на неї не поширюється дія зазначеного
позивачами законодавства, яке регулює правовідносини щодо майна
цих організації.
Як свідчать документи та лист Спеціальної контрольної
комісії з питань приватизації Верховної Ради України від 22
березня 2005 року № НОМЕР_5 (а.с. 145) - ТСОУ створена на підставі
ст. 39 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
внаслідок реорганізації шляхом злиття
у одне з трьох Українських республіканських громадських
організації (товариства сприяння армії, товариства сприяння
авіації та товариства сприяння військово-морському флоту), що
були вже до цього юридичними особами і мали своє майно у
вигляді цілосних майнових комплексів і окремих майнових
інвентарних об'єктів та фінансові ресурси. Майно ТСОУ ніколи не
перебувало у власності загальносоюзних громадських організацій
колишнього Союзу РСР. Це майно, зокрема спірний гуртожиток,
створене за рахунок джерел, обумовлених їх статутами і завжди
знаходилося на їх самостійному балансі на матеріальній базі яких
було утворено ТСОУ, і на підставі ст. ст. 20, 28 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та п.п. 7.2,7.3,7.4 та 7.5 Статуту ТСОУ
є майном цієї української громадської організації.
Посилання позивачів на положення Сімейного кодексу України
( 2947-14 ) (2947-14)
, Закону України "Про охорону дитинства" ( 2402-14 ) (2402-14)
,
Закону України"Про основи соціального захисту бездомних громадян
та безпритульних дітей" ( 2623-15 ) (2623-15)
, Конвенцію ООН про права
дитини за якими для продажу власником майна гуртожитку необхідна
була згода органу опіки та піклування не грунтується на цих
законах.
У цьому разі згода органу опіки та піклування не потрібна,
оскільки не зачіпає права власності цих осіб. Не передбачає чинне
законодавство отримання і згоди наймачів з підстав ними наведених
на продаж власником свого майна.
Оскільки у власника гуртожитку не було законних перешкод у
розпорядженні належним йому майном і такі перешкоди відсутні, у
апеляційного суду не було підстав для скасування законного і
обгрунтованого рішення суду першої інстанції, з підстав, що
наведені у судових рішеннях.
Проте, судами не перевірені пояснення позивачів про те, що
вони, як користувачі приміщення згідно положень ст. 822 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
мають переважне право на придбання житла, у
якому вони проживають у разі його продажу.
Ці вимоги та пояснення позивачів суди взагалі не
перевіряли і оцінки їм не давали. Тому у цій частині справу
слід направити на новий додатковий розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ТОВ "Торгівельний Дім "Укр-Рос Нафта"
задовольнити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 травня
2006 року скасувати та залишити в силі рішення Староміського
районного суду м. Вінниці від 29 березня 2006 року, яким
відмовлено у задоволенні позову з наведених у ньому підстав.
Справу щодо додаткової перевірки вимог позивачів про переважне
право наймачів житла на його придбання у разі продажу житла
направити на додатковий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.В. Гнатенко
Судді: М.I. Балюк
В.М. Барсукова
В.I. Гуменюк
О.Ф. Волков