У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів:
Пінчука М.Г., Патрюка М.В., Пшонки М.П.,
Прокопчука Ю.В., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
закритого акціонерного сільськогосподарського товариства (далі -
ЗАСТ) "Рівнянське" про витребування майна із чужого незаконного
володіння та стягнення орендної плати,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що за час роботи в колективному
сільськогосподарському підприємстві (далі - КСП) імені Ватутіна
йому було нараховано майновий пай у розмірі 7866 грн., про що
видано свідоцтво (НОМЕР_1), але оформити його належним чином
відповідач ухиляється, як ухиляється і від видачі паю або виплати
коштів (вартості паю). Також ЗАСТ "Рівнянське" використовує для
власних потреб земельний пай позивача, хоча орендну плату при
цьому не сплачує. У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 просив стягнути з
відповідача на свою користь майновий пай у розмірі 7866 грн. та
орендну плату за користування земельним паєм за період з 1998 до
2000 року.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської
області від 8 липня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою
апеляційного суду Кіровоградської області від 3 грудня 2003 року,
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду й
ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий
судовий розгляд.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги
правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції
норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень
лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
передбачено підстави для
скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд, у
тому числі порушення або неправильне застосування норм
процесуального права за умови, що це порушення призвели до
неправильного вирішення справи.
Під час касаційного розгляду виявлено порушення судами норм
процесуального права, що вплинули на правильність висновків,
викладених у судових рішеннях.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1
постанови від 29 грудня 1976 року №11 "Про судове рішення"
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Статтею 202-1 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) визначено,
що при ухваленні рішення суд з'ясовує питання щодо наявності
обставин (фактів), якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, а
також якими доказами вони підтверджуються. У порушення вказаної
норми рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не
містять належної аргументації мотивів їх прийняття та
підтвердження відповідними доказами.
Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1, та апеляційний суд, залишаючи рішення суду без зміни,
виходили з того, що позивач не є акціонером ЗАСТ "Рівнянське",
свідоцтво про право на майновий пай належним чином не оформлено, а
рішення загальних зборів колишнього КСП від 20 лютого 1998 року
щодо вирахування з паїв винних у псуванні майна, загибелі тварин,
крадіжок вартості пошкоджень і розмірів завданих підприємству
збитків ним не оскаржено. При цьому судом зазначено, що з вини
ОСОБА_1 у 1996 році загинуло 142 бджолосім'ї, тому розмір
заподіяної шкоди було вирахувано з належного позивачу паю.
З такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки вони
зроблені без належної перевірки всіх обставин справи та з
порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, судом безпідставно зроблено висновок про відсутність
права ОСОБА_1 на майновий пай у ЗАСТ "Рівнянське", оскільки
зазначене товариство є правонаступником КСП імені Ватутіна, де
працював тривалий час позивач на посаді пасічника.
Відмова у видачі свідоцтва про право на майновий пай
відповідачем пов'язувалась зі спричиненням шкоди КСП під час
роботи ОСОБА_1 пасічником, оскільки в 1996 році з його вини
загинуло 142 бджолосім'ї, за якими доглядав позивач (а.с. 27).
Крім того, суд не звернув уваги на те, що рішення загальних
зборів КСП від 20 лютого 1998 року, яке не було оскаржене
позивачем, щодо вирахування розміру заподіяної підприємству шкоди
з належних винним у цьому особам паїв мало дію в часі, починаючи з
21 лютого 1998 року, про що вказано в самому протоколі, копія
якого міститься в матеріалах справи (а.с. 32-34). Загибель
бджолосімей, за які відповідав ОСОБА_1, сталась ще в 1996 році,
про що також свідчать наявні в справі документи. Крім того, вина
позивача в зазначеному ЗАСТ "Рівнянське" не доведена.
Висновок суду щодо вирахування з паю суми збитку,
спричиненого підприємству, суперечить вимогам Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
та Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
щодо трудової участі ОСОБА_1 в діяльності підприємства
та відповідальності позивача за можливо заподіяну шкоду.
Крім того, судами не було враховано положень Указу Президента
України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну
власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям"
( 720/95 ) (720/95)
щодо визначення розміру земельної частки (паю) у
колективній власності на землю ОСОБА_1, у зв'язку із чим вирішення
питання про відсутність у позивача права на отримання платні за
використання його земельного паю є передчасним.
Також судами залишено без уваги вимоги законодавства, яким
урегульовані спірні правовідносини на момент вирішення спору в
судовому порядку, а саме: Указ Президента України від 29 січня
2001 року №62/2001 ( 62/2001 ) (62/2001)
"Про заходи щодо забезпечення
захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного
сектора економіки", Методика уточнення складу і вартості пайових
фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств,
у тому числі реорганізованих, затверджена постановою Кабінету
Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 ( 177-2001-п ) (177-2001-п)
,
Порядок видачі та обліку Свідоцтва про право власності на майновий
пай члена колективного сільськогосподарського підприємства
(майновий сертифікат), затверджений наказом Міністра аграрної
політики України від 23 березня 2001 року №79 ( v0079555-01 ) (v0079555-01)
.
Залишились без уваги положення Кодексу законів про працю
України ( 322-08 ) (322-08)
(Глава IХ) щодо підстав та умов матеріальної
відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, і
не враховано відсутність правових норм, які б встановлювали
законність відповідальності працівників за рахунок їхніх майнових
паїв.
У зв'язку з викладеним судові рішення підлягають скасуванню з
направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому судовому розгляді необхідно визначитись із
відносинами, які склались між позивачем і відповідачем у справі,
установити закон, яким вони врегульовані, та постановити рішення з
урахуванням зазначених обставин і наведених норм закону.
Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської
області від 8 липня 2003 року та ухвалу апеляційного суду
Кіровоградської області від 3 грудня 2003 року скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Г.Пінчук
судді: М.В.Патрюк
Ю.В.Прокопчук
М.П.Пшонка
Ю.Г.Тітов